Сторінка:Йогансен Михайло. Доробок (1924).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Гусій ранок пав на місто синє
Камінь спав — лиш дощ зітхав у ринвах
Вулицею вештавсь-той кого повісять
І молився — „о, Пречиста Сльозо
Он сховалась у тумані башта
(Напувала грудьми паровози),
Молоком налився козій місяць
І ростав, росплакався в тумані
Я їм серце на майдани кинув
Най і я в твоїм ростану плачі“.
І припав лицем на сірий ґанок
Камінь спав — лиш дощ зітхав у ринвах.