| ВІКИ | ПЕРІОДИ | ЕПОХИ |
| Кам'яний | Еолітичний | 1. Тенейська |
| 2. Пюікурнійська | ||
| Палеолітичний | 3. Шельська | |
| 4. Ашельська | ||
| 5. Мустьерська | ||
| 6. Солютрейська | ||
| 7. Мадленська | ||
| (8. Тураська) | ||
| Неолітичний | (9. Тарденуазька) | |
| 10. Робенгавзенська | ||
| Брондзовий | Циганський | 11. Морзька |
| 12. Лариодська | ||
| Залізний | Галатський | 13. Гальштатська |
| 14. Мариська | ||
| (15. Беврейська) | ||
| Римський | 16. Люгдюньєнська | |
| 17. Шандоленська | ||
| Меровінгський | 18. Вабенська |
на підставі будови мови, 2) психологічні — на підставі відношення мови до думання і 3) генеалогічні — на підставі споріднення і спільности походження. З погляду структури чи форми мови давно вже намічено три основні типи: 1) ізолюючі мови (схема R + R1 + R2…), 2) аглютинативні мови (схема pp, Rss,…), і 3) флективні мови (схема Rz, p Rz s…).[1] Гіпотезу про послідовну зміну цих типів в історії розвитку кожної мови сьогочасна наука відкинула. На відношенні мови до думання засновується психологічна класифікація мов, що виходить не-з будови окремих слів, а із структури цілих речень (Штайнталь і Лацарус). З генетичного погляду мови групуються в родини: індо-европейську, семітичну, угро-фінську, урало-алтайську й т. д.
В питанні про походження мови наука висунула три теорії: ономатопеїчну (вона вважає, що мова повстала із звуконаслідувань), емоційну
- ↑ У цих схемах R — визначає корінь, p — префікс, s — суфікс, Rz — відмінений корінь.
