доби визерунки і барви. Та так показують ру- ками по иорожн'ему, а міністер старий тільки лупа та протира очі- але нічого не бачить, бо й не було нічогісінько. «Мати Божа!—дума— не- вже я дурень? Ц'его я зроду і в гадці не клав, та борбнь Боже, щоб хто і довідався! А може я па уряді не стіпний. Ні! не буде ц'его, щоб при- знався я, що нічого не бачу!»
— «Ну, а як-же на ваші очі, пане?» спитався один ткач.
— «О! дуже красно, пишно!» одказав миністер, через окуляри дивлячись:— «такі виводи, такі барви !.... Я цареві скажу, що мипі ваша работа подобалась душе!»
— «Нам це одрадісно надто!» сказали обидва ткачі, і почали виясняти ему, які там були барви, та які хитрі в впзерунках виводи.
Старий міністер про все те, з іх слов, пе- реказав справді цареві.
Тепер-от дурисвіти почали іще більше ви- магати на тканину ту і грошей, і шовку, і зо- лота. Усе цс, як і перше, вони до кишені ховали,
8
