а на верстата не чіпляли ні ниточки; про те-ж не вставали з-за его, хоч і був порожнісіньким.
Незабаром послав царь і другого вельмож- ного пана розвідати, що там і як там, і чи швидко буде готова тканина? От, і ому така-зк сама оказія: дивиться, дивиться бідолашний, аж ему в очах тумапіе, а нічогісінько не бачить,— та й як его побачиш, коли порожне?!
«Чи-ж не дивозна тканина?» питаються ду- рисвіти, та ото росказують, та любують мере- живом тим, а его не було й знаку
<Я-ж, пак, не дурень!» подумав вельможа: — «хиба може до уряду нездатний! Сміховина, тай годі! Ллє, крий Боже, щоб цс постеріг х т о !»
От, почав і він вихваляти те, чого й кра- плі не бачив; такий ото ніби коитотий з тих барвів та з тих химерних виводів на внзерун- ках. «О, на прочудо гарно, роскішно!» доводив він цареві. В цілім місті ото тільки й речі, що про чудову тканину.
Коли цс, і сам царь надумався її побачити, поки ще була на верстаті. За царем ішов ці-
