Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/121

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана
— 115 —

лий потяг ниборних напій• між ними були і ті два вельможі, що ирихбдили перш на розглядини. А пройди, ткачі ті, як побачили, хто до їх ідб, давай мерщі коло верстатів тих працювати- та ото, ніби тчуть та силкуються, хоч не було там, а ні шовчіїни, а ні нитчини.

»Гляньте, Ваша Царьска Величність, чиж-ж не перепих?» обернулись до царя обидва вельмо- жі, що вже були таменьки: — «лкі-ж-то барви, яке мсрожіппя!» і вони почали по порожняві водить пальцем, бо були певні, що другі таки бачуть тканину.

«Що воно?!» подумав царь: — «я нічогісінько не бачу! От, страхбвина: невже я дурний, чи не стінний і царем бути? Це-ж-би було для мене лихо страшенне, Господи!» — «О!» додав він на-вчунку — «справді, дуже гарно! Масте мою вдяку!»

І він привітно кивав головою та роздивлявся на порожні верстати, бо не хотілось признатись, що не бачив пічого. Уся дружина царьска, що була при ему таменьки, витрищала теж очі і теж