нічого не бачила, а про те дивуп'лаоь, що от- то красно та пишно! 1 ото всі цареві раїли, одягтись у ті вбори нові на першу процесію.
«От, красно! От, пишно, виборно»! тільки’й чулось по всюди: всі здавалися такі задовбльне- пі, Господи! А царь ще дурисвітам тим дав і титла царьскйх ткачів.
Ото цілісіньку ніч, саме перед святом, аж до світу чували дурисвіти- запалили шістнадцять свічок, та так ото працюють, сказано! Усі люде бачить приміли, як вони хапалися пильно те царьске вбрання скінчити. Вони удавали, ніби тканину здіймають з верстатів; країлн її ножи- цями по повітрю, шили голками без ниток і врешті сказали: «пу, слава Богу,— готове!»
Сам царь з своїми виборними царедворцями приїхав до їх; а вони-ж, ті дурисвіти, піднімають, знай, руки у гору, немов що тримаючи. «Ось— штани для Царьскбі Милості, а ось— жупан, а ось— і опапча... і таке йнше! Воно, мов павутина, легесеньке! Як надінете, то ого навіть і вчути неможна на тілі; в тім то краса его й сила!»
