Ця сторінка ще не вичитана
— 122 —
Але, як доторкнулась до неї царівна, та з
нлачбм до царя:
— «Овва, тату!> каже:— вона не штучна, а справжня, натуральна!»
— «Овва!» загули царедворки: — * так вона справніші!»
— «Та, гиді вам! Які на серце швидкі! Глянь- мо перше, шо ще в другому схованку!» грйм- нув царь.
От, і вийняли соловейка. Він затехкав так любо, так мило, що вже й слова лихого неможна було про его сказати.
"ін. егЬо! Оііап.оапі!» Вихвалювали царедворки. бо всі воші по храицузьскі базікали— одна за дру- гу гірше.
— «Як оця пташка нагадує шипі гармонійку небіжки цариці!» додав старий вельможа:- «нс- стотио самісінькі— і голос, і вйгра!»
— «Так!» сказав царь, та й заплакав, як мала дитина.
— «Сподіваюсь, що хоч ця вже пташка не справжня?!» каже царівна.
