— «Ні! Снргшкня, гкивісінькаї» одмовили чауші.
— ‘ Ну! то нехай собі і летить, здорова!» од- різала царівна і жодним робом не згодилась, аби принць приїхав.
Але цс принци не дуже злякало: взяв він, убрався в сажу та глину, насунув на очі бри- ля, та й поступався в браму
— «Добридень, царю!» каже:— «чи нс-можна-б у вас тут, при дворці, яку службу взяти?»
— «Е ге!»— сказав царь‘ ~ « д о мене богато вас проситься в пайии; не знаю, як тобою і бути, а в тім,— подумаю. Ет! Я й забув, що мині свинаря бракує.... свиней, бач, щоб пасти, бо в моєму царстві їх — сила!»
От, так ото припць і став за свинаря царь- ского. Дали ему малесеньку брудну кімнату бік свинячого саж у там вія і жив.
іі першого-зк ранку пін цілісінький день про- майстрував щось і над-вечір зхитрував якось дивовпзного горщика; кругом вінця висіли дзво- ники, і, скоро закипав горщик, дзвоники почи- нали дзвонити і вигравали стару пісеньку:
