Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/131

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана
— 125 —


-- «Таке, що й скапати иембжна!» царедворка каже.

— «Ет! шепотни мнні хоч на вухо.»

— «Ач! нечема який!» розсердилась царівна і пішла собі геть. Але ледве зробила вона кілька кроків, як дзвоники заграли такь любо:

«Ох, мій любий Августе! Минулись радости!»

— «Слухай!» паже царівна:— «спитайся ще, чи не візьме він десяти поцілунків хоч з моїх царедворок?»

— «Спасибі вошому батькові!» сказав сви- нарь:— «десять поцілунків од самбї царівни, а не то —горщика не побачите й в вічі!»

«Ет! як це нудно!» сказала царівна: — «але в цім разі мусите ви ст'ти навколо, щоб ніхто це побачив!»

От і стали царедворки папколо, розіпьнли свої плахіття, іцоб свинарю було цілуватись без- пешній, і царівна викупила таки горщика.

ІІу, тай радощів було-ш! Цілий вечір і ці- лісіпький день кипів окрбн в горщику: не було,