— «Він хоче од вас сто поцілунків! сказала
царедворка, що на росиити бігала.
— «Чи пе здурів він!» гримнула царівна і пі- шла собі геть- але кілька кроків після зупини- лася. «Треба підносити мудриво,» каже:— «ядочка царева! Скаяш ему, нехай, як і перше: десять поцілунків од мбпе, а решта— з моїх царедворок!»
— «Ллє це й нам не до хіті!» буркнули ца- редворки .
— «От! вигадки!» покріікнула царівна: — «коли иже я ого цілую, то' вам'ь і байдуже! Набули хиба, що я вам і гроші плачу, і харчую!»
Що маєш робити? Полізли царедворки до свинаря.
— «Ото поцілунків царівни!» переказав той: — «другого торгу не буде!»
— «Отавайтс-ж лишень навколо!» сказала царів- на. От, царедворки й оточили їх, а вони й по- чали цілуватись.
— «Що там за зборище коло сажу!» подумав собі царь, на далі;у стоючи. Він протер очі і на- дів окуляри:-«та то царедворки паші пустуютьі Треба навідатись, що там?!»
