І він »няв свої сапьннці, а замість їх узув
черевики шовкові, та крадеться так но двору
нищечком! А царедворкам тим наче позакладало,
не (Зачуть і не чують нічогісіпько: бдно-поцілун-
пн ті лічуть. Підкрався ото царь, та й став па
дибки.
«А то що?» як гримне вій, побачивши, що дочка з свинарем цілується- та мерщі її чере- виком по потилиці, соме тоді, як свинарь одбе- рав вісімдесят шостого поцілуика.
— « І-з очей, геть!» крнкпувъ царь, бо дуже розсердився. От, і вигнав він і царівну, й сви- наря того з свого царства.
Царівна-лї плаче, а свинарь кепкує; а тут ще й доні її зверху пірчить так, Господи!
«Ох, головонька-ж моя бідна!» голосила ца- рівна:-«чому я ие вийшла за красного приньцд? Ох, і яка-зі-то я, ненько, пещасна!»
А свинарь той пішов за дерево, змив са- жу і глину з свого обличчя, скинув дрантя по- гане, убрався в к п я л іс ц к і ш ати, та й вийшов до царівпи: гарний-же та величній, що царівна й не стямилась з дива.
