Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/18

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 14 —

се́н, з Королевської ла́ски, накла́да до мандрува́ння по Європі. Объїхав він 1833 і 1834 році Германію, Францію, Швайцарію і Волощину, споуча́ючі їхні мо́ви, звича́ї, поезії; написав за подоро́жжя кілька оповіда́ній, і вернувся в Оде́нсе; там ёго славу́тнє зустріли, яко знакоми́того мужа; — оттак і спе́внилось проріка́ння воро́жки.

 Тепер осели́вся вже він в Копенгагені — де й дожи́в за че́сною пра́цею до пова́жних, стари́х літ. Не був він ніко́ли багатим; але за утво́ри ёго, що розбіга́лись ми́ттю по цілому світу, платили ёму дово́лі для ёго помірних потре́б, і це вдовольня́ло цілко́м лагідну́ ёго вда́чу: він радів своїм ти́хим життє́м і щи́ро дякував за́вжди Милосе́рдця за ёго щедро́ти!

 Бага́то написав Андерсе́н увто́рів і романи́чних й поспівних. Яко романи́ста видає́ він найбільше заня́тністю ви́гаду, типи́чним на́рисом вдач і правди́вою драмати́змою ста́ну; над усіма́ ма́левами ёго лежить якийсь журли́во-поети́чній ко́лір.