Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 15 —


 Ціле па́смо прожи́тих злиго́днів, де довело́сь ёму зустрітись в очу́ з тіє́ю голо́тою, та бідо́тою, мало невитра́вне враже́ння на ёго душу спочу́йну. Для то́го-то з такою чу́лістю, з таким сти́слим серцем і оберта́ється він за́вжди до всёго, що приби́те, прида́влене скру́тою; для то́го-то о́брази убо́гих бездо́льців намалёвані у ёго до-ця́ти правди́во. В своїм Імпровизаторі малю́є він картину аванту́рної жизні арти́ста серед те́много, палко́го воло́шського лю́ду, серед спода́вніх руїн і втішних випа́дків по око́лицях Рима й Неа́поля. В романі О. Т. малю́є Андерсе́н по́бит і звича́ї рідно́ї своє́ї країни, Данії: тут ви́плила уся е́го щи́ра прихи́льність до улю́бленої роди́ни. Ці два утво́ри по ма́леву на́дто одрізні: пе́рший — блищи́ть яскра́вим про́мінем палко́го полу́дня, а дру́гий за те — має більше лагідни́х та спочу́йних суті́ній; він нага́дує ті роско́шні Да́ньскі поло́ги, оку́тані вже пожо́вклими стро́ха гая́ми, що осіннє со́нечко окра́шує розмаїтими ба́рвами. Яко поспівець