не́ї, та й то, аби подиви́тись між гілля, чи не лиши́лось там яко́го не́будь я́блука, або хви́gи.
»Ка́зочку! ка́зочку«! закричали діти і потягли́ до яли́нки одно́го мане́нького та товсто́го панка́; сів той, як раз під гільце́м і ка́же: »от, ми і в гаёчку; а цёму деревцю́ годи́ться й послу́хати! Але я роскажу одну тільки ка́зочку. Яку хо́чете: чи про «Іведе Аведе«, чи про «Клюмпе Думпе», що ёго ски́нуто було з схо́дів, а він про те діста́в таки і ша́ни й принце́си»? «Іведе-аведе»! кричали одні. «Клюмпе-Думпе»! гука́ли дру́гі: підняли́ такий га́лас! А яли́нка стояла собі мо́вчки та думала: «невже́ вони мене́ не при́ймуть до гу́рту Адже я ви́конала все, що од ме́не зале́жало?«
Пано́к росказав таки про «Клюмпе-Думпе» як ёго́ з схо́дів було пхну́то, і як він після́ діста́в таки ша́ни, ще й на принце́сі женився. А діти в доло́ні плеска́ли, та кричали одно́: «роскажіть ще, роскажіть ще!» Їм бажа́лося і про »Іведе-Аведе» послу́хати, але сількись! на «Клюмпе-Думпе» і ста́лося то́ді.
Яли́нка-ж стоя́ла собі мо́вчки та ду́мно: ніко́ли такого не росказували їй пташким в лі-
