Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 29 —

со́чку »Клюмпе-Думпе був ски́нутий з сходів, а по́тім на принцесі женився! Еге́! Ач, як на світі бува́є!« думала яли́нка і няла́ віри, що все ніби, що росказує пан, — щи́ра правда. «Так! так! Чому́ знати, може й мене ви́кинуть з схо́дів, а по́тім ще оддадуть за царе́нка. «І вона ото раділа, що дру́гого дня її знов приберу́ть у свічки́ та цяцьки́, у зо́лото й о́вощ!

 »Мо й завтра тримтітиму я!« — дума: — «ні, вже пишно́тами тими я хо́чу напи́тися до́сить! завтра я почу́ю знов казочку про »Клюмпе-Думпе,« а може й про »Іведе-Аведе«..... І гільце́ те цілі́сеньку ніч стояло супокі́йно та ду́мно.

 А це, в-ранці, прийшов до світли́ці лаке́й з дівчиною.

 «От-от! прибера́тимуть за́раз!» подумала яли́нка.

 Але вони взяли́, та й поволочи́ли її геть із світли́ці по схо́дах аж у са́мий за́куток на горі́щі; та там і пхунли у такі суточки́ та те́мряву, що й світу Божого не було ви́дко. »Що-ж-би це, й до чо́го?« — думала яли́нка: «Що-ж мині тут чини́ти-роби́ти? Чи-ж тут і почуєш