Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/65

— 60 —

світило! Тоді підняло́сь на ёму пірья, ви́прямив він гнучку́ свою шию і покри́кнув від щи́рого серця: — «чи́-ж сни́лося мині таке щастя, коли я був ще пога́ним та ги́дким вутя́тком?!»