Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 4 —

ёго, спро́дували по ёму наспа́дки до ни́тки на́віть і катафа́лка. Прочу́вши про це, спромігся молодий на загорёвану копійчи́ну і купив таки того катафа́лка ото́, щоб з ёго ліжко собі шлю́бне зроби́ти. На то́му-то ліжкові з чо́рними смутко́вими запо́нами і родився Андерсен,— і то було пе́рше враже́ння на чу́лу молоде́сеньку душу. Тісно́та, убо́жество, невсипу́ща пра́ця — от що немовля́тко зустріло; та все-ж таки в цій сумній обстано́ві були і щасливі хвили́ни. Уве́чері, було, наста́не той опочи́нок короткий; мати приготу́є вече́рю і сто́млений батько сяде по́руч до сто́лу; візьме ото свого єди́нця до рук і ба́виться з ним любо, утішно, а мати тільки коха́ним та пестли́вим по́глядом на їх позира́є, в очу́ слёза, а на вустах уже росквіта́є ухмілка; і на душі у хлопья́тка стано́виться теж те́пло та весело: здає́ться ёму, що і кімна́та не та, ніби сонце загля́нуло у госпо́ду, так хо́роше та любо все усміха́ється. А там, було, положить мати свого коха́нчика в ліжко,