Сторінка:Казки Андерсена з короткою ёго життєписью (1873).pdf/94

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана
— 88 —

од ржавчини зробилася чорнісенькою з голови до пьят; так їй і то здавалося, що в чорнім убранні вона ніби визирає ще тоньшою.

  — «Ось, шкаралуща пливе!» крикнули хлопці і встромили в неї голку.


  — «Щасливо!» попрощалась вона: — «Я ще показніша; бо сама чорна, а стіни корабля білі... Ох, колиб тільки не дістати морьскої хвороби, а то вона мене полама!»

 Байдуже! І морьскої хвороби не було, і вона не зламалася!

  — «От, щастя, — залізного живота мати! І в морі не страшно хвороби: тим-то я й міцніша над чоловіка! Чим тоньше хто, тим ёму здоровіше! От у мене врода; — так врода!»

Коли-це.... трісь! — шкаралуща: бо через неї переїхав віз.

  — «Господи, як мене тисне!» голка мерщі: — «оце-ж певно хвороба морьска! Пропала я! — На скалки зламаюся!»