Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/121

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
VI.
ОПОВІДАННЯ ЗА ЛЮДЕЙ З НАДПРИРОДНЬОЮ СИЛОЮ
(Відьми, ворожбити, чародійники, вовкулаки, то-що).
 

 
110. ВІДЬМА РЕШЕТОМ [л. 611 зв.]

Раз мужик їхав з ярмарку вечером і каже хлопцьови: „Поганяй!“ Той каже: „Як я маю поганяти, коли поперед коні котится решето чи сито?“ — „Ну, каже, стій!“ Став. Мужик зліз з воза, підняв решето, привіз додому, взяв і путом приковав єго до ковбиці, сам ляг спати. Рано встає наймичка, дивится: коло лавки стоїт прикована молодиця голісенька. Просит наймички дати єї сорочки і фартуха. Та дала єї. Вона вбралася і чикала, нім мужик встав. А вставши давай сварити, на що вона дала сорочку; але та зачала просити, що більше не буде того робити. А він каже: „А бач, кумо! Хтіла-сь мене перехитрити, а не мала би-сь чим стиду прикрити! Більше того не роби, бо дійдеш до великої біди!“

111. ЯК ПАРУБОК ПОЗБУВСЯ ДІВКИ-ВІДЬМИ [л. 158]
(„Сказка, що парубок любив дівку — і потому перистав, і вона єго хотіла зчарувати“).

Були парубок і дівка. Мали вони мамів-відьмів. І парубок дівку страх любив, а послі перестав. І мама каже: „Коли він тебе перестав любити, я єго счарую“. І каже дочці: „Іди-но до него на ніч, може він тебе знов полюбит!“ Вона прийшла, перекинулася кіткою, зачала моркотати і лягла коло него. А єго мати каже: „Возьми собі, сину, вуздечку в руки: як вона до тебе прийде, закинь на ню вуздечку, з неї буде кобила!“ Він закинув вуздечку, — така ся кобила зробила! Він сів на нюю, давай їздити по полях, житах. І так ї з'їздив, що вона ходити не може. Приїхав додому, спустив єї. Вона зробилася знов дівкою і вмерла. І спровадили ї до церкви, і тому парубкови три ночі присудили ходити. На першу ніч дала му мати печини з чужих пєців і зіля, і він пішов. Каже до него мати: „Як буди тебе просити, щоби-сь ся оглянув, не оглядайся, бо тобі голову ззірве!“ Сів він коло неї, читає книжку. Аж в добрі-вечора вилазит