Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/126

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

зачав — і присилував єго, що він ся ожинив. Прийшло, побув він там з жінкою тиждинь, чи там два, зачав ходити. І так, що-но ся зачне смеркати, він бере і іде. Досит того, що він так через три ночі ходив і аж рано приходив. Ось тут взяв на него батько нарікати і каже: „Я думав, що ти так іно парубком ходив, а ти, бачу, і тепер ходиш!“. Зачав батько вже за ним назерци ходити, де то він так все ходит. Він прийшов до ліса, скинув з себи одежу, перескочив так через криву деревину — і зробився вовком. Тимчасом як завив, — прийшла до него ціла тичня вовків. А батько сидит за другою диривиною і дивится на него. І чикав єго там батько аж до раня, заким він не прийшов. Дав Бог раня, він прийшов до того дерева, взяв скочив три рази через тото дерево, і знов ся такий чоловік зробив, як і перши. Бере і іде додому; він — вперед, а батько — за ним. Прийшли вже додому, і зачав батько нарікати на него, і каже: „Я си думав, що ти собі ходиш на вечерниці, а ти за тим ходиш, що тобі не потрібно“. А він каже: „Ну, коли ти так ся, тату, придивив, де я ходжу, то тілько ти мене будеш і бачив!“. Взявся та й пішов в світ, і не вернувся вже додому до батька.