Після потопу зісталося 12 чоловіков (sic) і 13 кобіт і єден старий їх батько. І взяв він поблагословив тих 12 синів с 12 дочьками, а тринадцята зосталася. — Прийшла до батька, каже: „А я як буду жити, коли я не маю чоловіка?“ Батько каже: „Що ж робити! — ти вже контентуйся меже тими 12 чоловіками твоєх сестер“. І вона приняла тото благословеня і довільною була. Ото з неї пішли тоті, що люблят чужих чоловіків.
Бо то всьо їдно, що Адамови Бог заказав з деревини їдної нічого не брати, а він взяв і согрішив. А як би було му позволено всьо їсти і брати, то він і не подумав би тим согрішити, „бо що заказане, то і мили“, не казав би, як люди.
Бо то як Бог создав чоловіка, а послі жінку, то чорт, щоби чоловік любив жінку, обмастив єї медом єдною ложкою, а чужу жінку обмастив двома. І через тоє завсіди чужа жінка від свої буває миліща, хоць вона погана.
Питав єден чоловік турчина: для чого вони мают по кілька жінок? Турчин єму відказав, жи Бог, як роздавав жінки, то турчин в-сам-перед прибіг: то Бог єму дав кільканадціт. Прибіг поляк, — то Бог єму дав 5-ть. Прибіг русин, — то єму дав Бог три. Прибіг піп, — то єму єдну. А пребіг ксьондз, — то єму вже не стало жадної. То для того-то і тепер ксьондзи не мают жінок.
Зайшли раз два чоловіки в коршму. Їден був старостою церковним. І каже до старости: „слухай-но! ти там більше коло попів терешся. Скажи мині, може-сь чув: для чого то намальований єден ангель з ногами і криліми, а другий тілько по пояс?“ — „Ото, каже, що з ногами, то ангель з чоловіка; а то що по пояс, то з жінки. Бо як, каже, приходят до неба, то ангеля-чоловіка пускают, а як кобіта ангель, то пополовині втинают, і так пускают в небо тілько половину. Задок відтинают, і він летит собі, для того щоби і в небі не було гріха з ним, так як на землі.
Колись-то, не дуже давно, жиди сиділи по коршмах, і пани їм давали з людий сторожу, под назвіском пахолка. Ото той пахолок
