там за мою дочку, що нянька вивила на двір і в таку годину сказала: щоб тебе дітько взяв! І єї взяв.“ — „Ну-ну, добре! спитаюся!“ Та й пішов. І знов зайшов до другого короля, і той так каже: „Спитаєшся там, чого тая яблунка перши золоті яблука родила, а тепер не?“ — „Нуну, добре! спетаюся!“ і пішов далій. Надибає дужи вилику рибу, що лижит до Дунаю фостом, а до дороги головою. Каже до него: „Спитаєшся, доки я ся так буду мучила?“. Він каже: „Ну-ну! я ся спитаю!“ і пішов. Далій надибає москаля, і той москаль каже: „Куди ти йдеш?“ А він каже: „За дольою шукати!“ А той москаль каже: „Іди, он твоя доля на горі, і спитаєшся, доки я маю ту ходити“.
Той прийшов до того двірка. Застав тую панну, що ї перший король єму ся казав спитати, і каже: „Добридинь тобі, сестро!“. А вона каже: „Яка я тобі сестра?“ А він каже: „Така, що я за тобою іду“, і каже: „Щоби-сь єго ся запитала, того свого чорта, що в такого-то і в такого-[то] короля пропала дочка, де вона? Щоби-сь ся запитала, що то в такого і в такого короля яблунка золоті яблука родила, — а чому вона тепер не родит?, і що лижит риба, до Дунаю фостом, а до дороги головою, — доки вона так буде лежала?, і що ходит москаль по тім то по тім боці з ружом, — поки він так буде ходити?“ А сам сховався в лужко, і вона на нім сіла. Аж ту він но прелетів, зараз почув, і каже, що „десь прісна душа смирдит!“ А вона: „І де ту ся вона взяла? то тобі ся так вдає!“. Він каже ї: „А но, мині ся подиви в голову!“. Вона єму ся дивит і каже: „Ей мій милий, мині ся ніби снило, ніби хтось мені казав, що то в такого і в такого цара пропала дочка, де вона?“. А він каже: „Та то ти сама!“ — „Ну, а тая яблунка, що то в такого і в такого короля: яблунка родила золоті ябка, — а чому вона тепер не родит?“. — „Як би викопали тоє, що під нею є, то би вона родила“. — „Ну, а тая ри[ба], що лежит до Дунаю фостом, а до дороги головою, доки вона так буде лежати?“ А він каже: „Як верни тії люди, що з'їла, і як поставит тоє місто, і як люди будут через него їздили і торгували, то піде в воду“. — „Ну, а той москаль, що ходит з ружом то по тім боці Дунаю то по тім — доки він так буде ходити?“ — „От якби ваша віра вдарила мене в писок і сказала: а іди ж на єго місце! то я би-м так ходив“.
А той помаленько з-під неї руку витягнув та єго в писок: „А іди ж ходити!“ От той зараз пішов — і ходит. А той зараз забрав всьо тої панни, і єї везе до того цара. Та й надибає тую рибу, а вона каже: „А що ж? питав-ись-ся за мене?“. А він каже: „Питав-им ся!“ — „А що ж?“ — „Як вернеш тоті люди, що-сь з'їла, і поставиш таке місто як було, — то підеш в воду“. І вона тото виповнила, що він казав: місто поставила і тоті люди вернула, що поїла, — і пішла в воду. Іди, їди, приїхав до того цара, а він питає: „А що, питавись-ся?“ — „Питався!“ — „Ну, а що ж?“ — „Як буде [викопано] тоє, що під нею є, то буде родила“. Зараз взяли копати, викопали 10 фір
