„Добре, прийму!“. Приходят вони до ї[д]ного царства. Там королівна слаба, і Бог каже до короля, що: „Я єї вилічу!“ І король врадувався і каже: „Добре! Як ти вилічиш, то я тобі дам багато гроший!“ (А ніхто ни знає, що то Господь Бог). І Бог бире ніж, ріжи єї, а вона смієтся і каже, що ни болит. Ну, як вже Бог єї порізав на кавальчики, і котрой кавальчик прибольний, то Бог відкинув. І казав собі налити води в дішку і пириполоскав тії кавальчики, поскладав до купки і подув три рази, — і така слічна панна зробилася, що такої і нима ту блисько. І здорова вже. А циган тоє всьо видит. І цар втішився, зараз дає Богови і циганови обідати різні потрави. І циган каже: „Я ни хочу тої потрави їсти, али дайти мині сала!“. Ну, ту зараз єму і сала дали. Він наївся і каже: „Ото в мене обід тлустий!“ Ну, по обіді дає цар їм багато гроший, і Бог но собі їдного взяв, а то всі віддав циганови. Ну, вже вони ідут далі. Прийшли до їдного сила, зайшли до коршми, і там люди їх питаются, що́ вони за їдні. Вони їм кажут, що „Ми докторі!“ Тії люди кажут: „Та ту в нашого короля жінка[1] слаба, і як би ви єї вилічили, то би-сьте виликі гроші взяли!“. І тії бирут і ідут до того короля. Али на дорозі циган каже: „Ну, вже я буду доктором, а ти будь учньом!“ Бог каже: „Добре, я вже буду і вучньом!“. І приходят вони до короля, і кажут корольови, що „ми би вашу дочку вилічили!“. Король каже: „Ну добре! як вилічити, то я вам вже дуже вилику надгороду дам!“. І биреся вже циган лічити. Пішов до єї станції. І бире ріже єї по кавалку, а тая королівна кричит: „Ратуйти, бо ни витримаю!“ І вже вона вмерла, а він таки й ріже. Порізав на кавалки і собі відкидає декотрий кавалок. І казав собі принести води, взяв пириполоскав, і складає. Зложив, бире і дує на нюю. Досить він на всі сторони єї обдув, — а вона ни встає. І каже до царя: „Ней но я вийду на двір подивлюся по зорах, то я буду знати, коли на нюю дути!“ І ту єго пустили на двір. Циган, як ни вирвися, та далі втікати, і втік. А Бог лишився. Цар плаче, що то він єго дочку порізав і вона ни встає. Али Бог каже: „Цить, ни журися! вона тобі вожиє!“. І взяв пириполоскав, поскладав в купку, подув три рази, і вона вожила. І така ся зробила ладна, як мальована. І тогди пішов від него.
Раз на небі ангел хтів старшим бути від Бога. І Бог зіслав єго на землю, і каже єму: „Там будеш старший!“. Але не дав му ніякого способу. Ходит він по землі тиждень, місяць, їсти ся хоче. Але Бог оглянувся — назначив му кавалочок хліба і шклянку води.
- ↑ Треба читати — дочка.
