І зайшли в єдно місто, що в нім води не було ніц. Але той дяк був характерник і планетник, і каже до того господара, де вони стали на станції: „Дай мині води напитися“. А єму кажут: „Ми і самі не маєм води і мусим за десять миль возити“. А він каже: „Що міні даш [коли] я зроблю тобі кирницю під самим вікном? От як би-сь мині дав гарнець злота, то зробив би-м тобі!“. А в тім місті був король, і господар живо пішов до короля і каже: що „в мене такий став на станції, що каже, що зробит в нашім місті воду, іно хоче гарнець злота“. Король каже: „Заклич-но єго сюда!“. Приходят до него, просят іти до короля. Він прийшов. Питає єго король: „Що ти хочеш за тоє, що зробиш, аби була в моїм місті вода?“. Дяк каже: „Я ніц не хочу, іно єден гарнець злота!“. Король каже: „Я три дам!“ — „Ні, я єден хочу, і не від вас, але від того господара, де ми стоемо на станції!“. Пішов він на двір, дали єму гарнець злота. Дяк казав дати собі 2 чоловіки з рискалями і показав де копати. Назначив місце, сами протів вікна. Покопали трохе — надибали велику плиту. Казав дяк піднести тую плиту, і сам поміг. І як єї викинули на верх, вода як вдарит! на всьо місто вилляла. Зачинают ся сходити люди зо всіх сторін, гроші і різні річі зносити тому дякови, але він ніц не хоче брати, іно гарнець злота. І сам з попом перши ся води напили.
Берут вони оба, їдут дальше на квесту. Але заїхали в великі степи, де не мали що їсти. Їхали вони ними три дні і ніц не їли. Аж вечером пізно приїхали в якесь сило. Заїхали до господара і дуже хотят їсти, а той господар не знав того, що вони голодні, і дав їм тілько, що там лишився якись борщ. А в тім — заснули. І як позасипляли вночі, господиня з чоловіком радится, що б то попови рано на дорогу спекти. А піп не чує, що вони радятся. Чоловік каже: „Треба буде підсвинка спечи, щоби було принаймій на три рази!“. Встав зарізав підсвинка, оправили, всадили в пєц і печут. А тимчасом полягали. Бачит піп, що всадили порося в пєц, а самі позасипляли, встав вночі, витягнув з пєца, врізав половину, ззів, а решту в пєц засунув. Рано чим світ, піп встає і сам до себи думає, яким би то способом втічи, щоб єго не чіплялися за пацє: „Бо для мени буде встидно, як ся довідае!“. Вийшов на двір, збудив дяка і каже до него: „Запрагай, дяче, хутко коні, бо пізно буде їхати, а при тім далеку маєм дорогу!“. Дяк запряг коні, а піп прийшов до хати, збираєся. Господиня каже: „Батюшка, зачикайти, та обід ззісте!“. — „Не маю часу!“ каже піп, „бо далеку дорогу маєм перед собою“. Вона каже: „Чикайти, бо я там спекла і дам вам на дорогу“. А піп боїтся, думає собі: „От міні буде!“ Жінка відкриває пєц, витягає пацє — нема, іно половина пацєті. — „Ой ґвалт, щось пацє ззіло! Біже, хлопче, заклич батька! щось ту ся робит, хтось пацєти половину ззів!“. Піп собі думає: „На кого би ту зіпхати? треба зіпхати на дяка, бо для мени буде стидно! скажу, що він завсіди так робит“.
