Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/172

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
158. КАРА ЗА ЛИХУ ДУМКУ ПРОТИ БАТЬКІВ [л. 365 зв.]
(„Сказка, що чоловік хтів батька забити“).

Був собі старий чоловік і що-року товар пас. Тимчасом вже так дійшов до старости, що не міг сам ходити. Бере наймає вже свого хлопця пасте. І той хлопец пас, доки ліпшого розуму не дійшов. Допіро, вже як іде весна, то він сам іде, той старий, до коршми — і наймає свого хлопця за пастуха. Але хлопец обзиваєся до него: „Що ви такого робити? чи ж я вже не варт поганяти, або за плугом ходити, іно все товар пасти?“. Ну, вже бере і жене. Вигнав на поле і пасе. Але як на тоє ж як ся зірвала шарда з дощем, зайняла всю череду і загнала в пашню. — „Ну вже, каже, біда мене ся допитала з моєм татом!“ Бере бігає за тим товаром, насилу позганяв, і вже собі так думає: „Ото ся мене біда допеталася, али аби-м-но прийшов додому, то зараз тата заб'ю за то, що він мене що-року до ходоби наймає пасте!“. Але ту злетів аньол із неба і забив єго за то, що він подумав собі, що батька заб'є.

159. КАРА ЗА НЕПОШАНУ ДО ПАМ'ЯТИ ПОМЕРЛОЇ ЖІНКИ [л. 369 зв.]

Був то чоловік, і вмерла єму жінка. І він ще єї ни поховав, а вже другу засватав. І іно тую поховав, і зараз з нею ожинився. І мав той чоловік три корові. І дві згинуло, а трета ся лишила, і тая трета здихає. А він єї дорізує і хоче обід справляти. І тая корова здогла (sic), а він єї ріжи. І люди дізналися, що то він справляє обід із доглої корови, і ніхто ни хтів того м'яса їсти, і пси дорешти ззіли. І він бере ріже кабана, і в ниділю справляє обід, і закликав попа. І піп того м'яса обжерся, і здох зараз.

160. В ДЕНЬ „СОРОКА МУЧЕНИКІВ“ ПРАЦЮВАТИ НЕ МОЖНА [л. 394 зв.]
(„Сказка, що бідний чоловік ни знав, що̀ то 40 мучиників, і посіяв на їх свято в полі горох“).

Бідний чоловік не знав, коли „40 мучеників“. Пішов в поле і посіяв того дня горох. Тії мученики прийшли до Бога позивати єго, що він той день не святкував. І Бог питаєся їх: „Але він не знав, коли ваше свято?“ — „Ні, каже, не знав!“ — „Ну, то незнакомость гріха не чинит, от вродіт му 40 кіп гороху!“. Тим часом чоловік як пізнав, що він на таке свято сіяв, молив Бога, щоби му прощено було. От прийшло збирати горох, — такий вродився, що чудо! по два корці видає копа. Богач тоє зауважив і каже: „А коли ви сіяли?“ Той каже: „Тогди і тогди“ — „Ну, коли би-м дочикав, то вже сам посію на той день!“. Приходит той день. Богач не спав цілу