Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/174

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

робит, іно тілько впав до землі і лижит. Прийшло, запіяли кури, — і всьо посчизало. Прийшло до рана, прилітає до него ангил і каже: „А бачиш? вже-сь согрішив! Али тото нічого ни скодит: іно тілько як будиш вмирати, то щоби-сь ся за той гріх призна[в]сь. Хоць то ти і ни робив нічого, али все гріх!“ І полетів той ангел. Допіро, як заслаб той ксьондз — і казав собі призвати біскупа, щоби ся висповідав. Приїхав той біскуп і сповідає єго. І він за всьо ся признає, а за тоє стидався признати, що то він такий був щерий Богу — і стидався за тоє признати. І запричащав єго біскуп, і він вмер, і поховали єго з „братством“, як має бути.

Али єго поховали, — і він все виходив із гробу. Али їдного часу виходит на двір ксьондз. Дивится: стоїт трумно. І він взяв і поховав знов. Прийшло на другий день, вийшов він на двір. Дивится: знов лижит трумно на верху. Прийшов до него і каже: „Чого душа потрібує?“ А він обзиваєся з трумна: „Подиви-но-ся мині в писок!“. Той дивится, а єму вогонь іде з писка. І питаєся єго: „Що ото? чого так тобі вогонь іде з песка?“ — „Для того, що я ся запричащав, а ни признався за їден гріх. Тепер же мене возьме і занисе в болото, в яр, і кинь мене, бо я — того ни варто, щоби я ту лижав!“. І той взяв єго, кинув в яр. І він так буде до Страшного суду лижати, і вогонь єму йде с писка.

163. БАГАТОМУ НЕМА ДОРОГИ ДО РАЮ [л. 585]

Було трох братів богатих і пішли до Бога, щоб їх порадив, як вони мают жити. Але Бог сказав: „Чого ж ви до мени ідети? маєти достатки свої, то вам не треба нічого!“. Виртаются, але здибают, що бідні люди ідут до Бога, щоб їм дав який талан, а Бог їм каже: „Що ж! я що вам обіцяв, то дам. А на світі як можети, так і жийте, а по смерті царства небесного дам!“. Вони поблагодарили Бога, вертаются. Здибают богачів, котрі питают їх: „А що вам обіцяв?“ А вони кажут: „Нам Бог обіцяв царство небесне, а тут будемо бідовати“. Вертаєтся єден із них [з богачів] до Бога, — каже: „Господи милосерднийі Що з того, що ми маємо достатки? як би ми мали на тім світі яку заслугу перед Богом!“. А він каже: „Як хочеш мати царства небесного, то купи собі!“ Але знов вертаєся і питає Бога: „Яким би я способом царства купив?“ А Бог каже: „Коли маєш маєток, дай нищому, то будеш мати спасенне!“. Ідут вони всі три додому; і той, що ходив до Бога, каже: „Ну, я взавтра буду хліб убогим людям роздавати“. На другий день бере в-тризі роздає хліб. Аж над вечір приходит старший брат і каже: „А що? де твої, брати, гроші? міраєш цілий день — і гроший не маєш?! А я вже ґилеткою міраю гроші!“ — „Що ж, каже, брати! ти міраєш ґелеткою гроші, а я хочу до царства добитися!“. Через недовгий час умер той брат, що ґелеткою гроші мірав, і на тім світі нічого не було, бо нікому