нічого не дав. Просится в Бога, щоб Бог пустив, щоби собі приготовив. — „Ну, каже Бог, іди і, як можеш, приготовся!“ Віджив він. Каже жінці: „Вари-пече! повезу на той світ!“. То та варила і пекла цілий рік. Перед кінцьом року бере тото всьо на вози, везе на той світ. Але от переходит єго старец, просит ялмужни, а тимчасом єден хлібец впав в болото. — „Ну, каже, щастя твоє, що упав, — возьми собі!“ Той взяв, а богач їхав, доки не вмер. Прийшов на той світ: а там нима нічого, тілько хлібец болотний. Бере знов просится в Бога, щоб єго пустив. Але вже не пустили єго.
Іде панок дорогою. Доганяют єго два жидки. Питаются, куди він іде. Той каже: „Іду служби шукати“. — „Нащо пан має служби шукати? хто пана прийме? лутше просити Бога, щоб Бог дав гроший!“ — „Нащо я маю просити Бога, коли єго нема на світі?!“ — „Як то нема?“ — „Отак, що нема!“. — „Ну, коли хочеш служити, то ми пана приймим, і дамо за шість літ 50 рублів“. — „То добре!“. Приймили вони єго на службу. Той щось недовго був — і коні у них вкрав. Жиди якось го злапали і засадили в поліцію. Ходят коло него і кажут: „А бач! як би-сь не крав, то би-сь не сидів тут!“ — „Ого, я звідси втічу!“ — „Як ти втічеш?“ — „От так: проверчу дюречку та й вилізу!“ — „А ну покажи як!“. Той шилом провертів дюречку, пхнув головою, та й голова зав'язла в дюрі. І він задушився. Жиди кажут: „А бач, що-сь не виліз!“ — „Почикайте, — задушений каже, — я вилізу!“ — „Ну, як вилізеш, то дамо тобі 55 рублів! Ну-ну, добре! вилізай!“. І пішли жидки додому, а той вслід за ними приходит, і жиди мусіли му дати торбу гроший. І панок нім додому зайшов, то гроші десь з торби втікли. Іде він дальше і надибає стадо вовків. Ті питаются єго: „Куди ідеш?“ — „Іду до свої братової“. І сам перикинувся вовком. Тоті кажут: „Ми тебе роздерем, бо ти не наш“. „О! нім ви роздирете, то самі поздихаєти“ — „Але ми підем до святого Антона, то він нас віджиє!“ — „О! нім ви зайдети, а я втічу!“. Як зачав ся з ними потинати, то всі вовки поздихали, а він пішов. І доходит вже недалеко села. Вовки тоті на него напали і єго роздерли.
Був ту бідний і не мав нічого. Але на святий вечір каже до жінки: „Понаставляй води, най вода закіпит, а я піду на став та щупака злапаю і занесу братови вечеру!“. Вона наставила, а чоловік приніс щупака. Вона счистила, зварила. Той поніс вечеру. Приносив став коло порога. Питаєся єго [брат]: „Чого ти прийшов?“ — „А що ж, каже, приніс-ем вечеру!“. — „Міні не потрібно твої вечері!“ відказав
