Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/177

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
166. ТЕЖ [л. 587 зв.]

В єднім силі з'явився образ в кирниці. Що там до него ходили попи, ксьондзи, — не могли взяти. Аж ксьондз заговорив до Неї по лаціні. Вона відповіла, що єї возьме тілько пастух, що в селі єст. Прийшов пастух, помолився і дістав образ Божої Матері. І так занесли до косцьола.

167. ЯК ДУРЕНЬ ДЛЯ КОСЦЬОЛУ РАЙСКИХ ПТАШОК ДІСТАВ [л. 156 зв.]
 „Був ксьондз, вимурував косцьол, і до него їдного разу приходив святий отец Ніколай“).

Був ксьондз, косцьол собі виморував. Той косцьол був дуже смутний. І в того ксьондза було трох синів: два розумних, а третий — дурний. І ксьондз каже: „Коби котрий пішов на варту! хтось до косцьола їздит!“. Взяв пішов старший, походив трохе і заснув. І святий отец Николай приїхав, поїздив-по косцьолови і поїхав. Той встає рано, каже батькови: „Правда, що був, але-м не достеріг“. На другу ніч іде середущий. Пішов той, почитав трохе книжку, і заснув, — і спав до самого раня. Той знов поїздив — та й поїхав. Приходит рано дому. Батько питаєся: „Не достеріг?“ Той каже: „Ні!“. На трету ніч іде дурний. З него сміются, кажут: „Не достереже!“ І він пішов, той дурний. Читає до самої опівночі. Але приїздит святий отец Николай на сивім коню і прамо до косцьола. Той дурний за ним, питаєся: „А то хто?“. Той каже: „Я — святий отец Николай“. — „Може би ви сказали, чого наш косцьол такий смутний?“ Той каже: „Як би ви дістали райских пташок, то би був косцьол веселий!“. Той прийшов і каже ксьондзови. Той каже: „Ну, запрагайте коні і їдьте!“. Тії посідлали коні, і всі три їдут. Їдут, їдут, і полягали спати на житі. І вовк взяв дурному цілого коня ззів. Дурний плаче, а тії з него ся сміют. Бере він іде пішки, — приходит до двора. В тім дворі сидит старий пан. Той каже: „Чого ти сюда прийшов?“ — „Бо міні вовк коня ззів. Най пан дадут міні свого!“. Той каже: „Чикай, закличу вовків: котрий то тобі ззів коня?“ Як вийшов на двір, начав трубіти: всі ся вовки позбігали. Той питаєся: „Котрий коня ззів?“ Той каже: „я — ні“, той каже: „я — ні“, а остатний каже: „то я ззів!“. Каже: „Ну, коли-сь ззів, то бери і вози єго!“. Той бере сідає на него, їде. Їде він їде, приїзжає там, де тоті пташки. То й взяв пташки, привозит додому, пустив пташки в косцьол, — і став він [косцьол] веселий. Тії приїзджают і кажут: „Ото наш дурний дістав, чого ми розумні не дістали!“.

[Пор. ст. 3 № 7: св. Миколай розпоряджається вовками].

168. МОСКАЛЬ БОЖИМ АД'ЮТАНТОМ [л. 517]

Бо то москаль вийшов в відставку, і додому іде. І він на дорозі здибає смерть і питаєся, куда іде. Вона каже: „Іду по тебе!“ —