Скоро субота наступає, піп дяка до Кирика посилає.
Кирик, змушений, в воскресеньє сповідь відправляє.
В церков входит,
А своєм звичайом сповідь говорит.
Піп ся за гроші питає: „Можи, ти де ся прокрав?
„А можи кого забив?“.
Мусів Кирик на сповіді признатися[1]
Як найшов котелця з рублями і яким случайом, і добрі
Піп покрутив головою, поцмакав губами:
„Ти й нигодний! ти знайшов котелиц з рублями,
„Повинин-їсь зараз прийти-просити:
„Гроші, може, були закляті, — тре їх було посвятити, поблагословити,
„Посвятивши, половину на церковцю дати!
„А ти — сам п'яньствуєш, обіди справляєш, як би який
богатир!
„Так робивши, то ни знаю, чи благо будить їх уживати.
„А теж бардзій оглядись: ти всіх людий частуєш, кормиш
і гуляєш,
„Так робивши, хутко свою душу потераєш.
„А лутше старайся, мій голубчи, душі спасения!“.
Поругався піп Кирика, ледво дав му причасть і розгрішения,
А сам пішов додому і став крепко думати,
Яким би способом гроші відібрати.
І, ни мігши жадним способом видумати,
Пішов до попаді, став казати:
„Сопруго моя, сопруго! добри ми с тобою!
Вже знаю, де в Кирика гроші взялися.
Али яким би способом в него їх відібрати?“
Попадя ся усьміхнула, недовго думала,
Завідливому попови латвий спосіб дала:
„Аж у нас, — рече, — на горі шкура воловая
„Чорна, з хвостом і рогами, але-же сухая,
„Треба єї розмочити, — вночі напнем,
„Підемо до Кирика — настрашим і карбованці хапнем“.
Хвацкий піп іскочив на гору по шкуру, намочив водою;
Як прийшла ніч, зачалися в хаті с попадею:
Положив шкуру на столі, крепко витягає.
Хвацкая попадя попа в шкіру одягнула.
Одягнувше, як расою, — дратви і шила!
Совсім попа з головою престойно обшила,
