Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/186

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Отож там і наш пописче хтів цуду дізнати,
Щоби міг благословенно шкуру виміняти.
Пішов він до монастира покоритися,
Жичив собі на-завши там остатися.
Став він казати: „О ви, чесні отци-базиляни!
„Буду вам вірно служити, поки віка стане,
„І буду законів божих перестиригати,
„На милость Бога гріги (sic) визнавати“.
Базиляни сказали: „Ми би теє зробили,
„При[й]мили би тебе, і Бога просили:
„Знаєш добри, що нашая Причистая Мати
„Ніколи правовірним не дає загибати.
„Али ж ни можна нічого учинити на твоє прошениє,
„Аж по формі будеш мати позволениє[1]
„Написани від архирия. Іди ж, не бійся!
„Хочиш хитро-мудро, — отож старайся!“.
Пішов піп задумавшись аж до Аниполя[2],
Слізми своєми умившись: „Гирка (sic) ж моя доля!“.
Превиле (sic) го до села Загайчиниць, так черці закричали:
Що „ми такого чорта зроду ни видали!“.
Він собі нагадав житомирскі палки:
„Тут же мене, — каже, — посічут-порубают в дрібні кавалки!
„Сопруго моя, сопруго моя! ти ж мени того порадила!
„Ти мене до того діла припровадила!
„Ти сидиш вдома, пануєш, а мене водят, поблікуют,
„І чорну шкіру без милости палками дуют!“.
Привели єго до архирея, поставили в брамі[3],
Потім роги поставились, шерсть наїжилася, фіст задерся.
Подали бумагу аргирейові (sic) читати.
Архерей, бумагу прочитавши, тоже сам налякався,
Вийшов на двір, по шерсті єго погладив:
„Що ти, бідний Курчевскій, зробив?
„Вірно ти Божого закону не додержував?
„Я тебе святив попом,
„А ти ся зробив волом!
„Ну, тепер треба тобі робити в плузі,
„Там будут тебе хлопці батогами-плетиками бити,
„Повинна чорна шкура відстати;
„А до Почайова нима чого тобі і думати!
„Як схочи Боска воля тебе простити,
„Может і тут шкура ся відчіпити“.

  1. тобто дозвіл (од православного архирея) для переходу з православія на унію. М. Л.
  2. Містечко Аннопіль — Острозького повіту на Волині. 1821 року, як згорів манастир в Острозі, Аннопіль зробився резиденцією православного Волинського архієрея. М. Л.
  3. Волинським архієреєм в 1820-их pp. був Стефан Романовський. Це ж він і переніс єпіскопську катедру до Аннополя. М. Л.