Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/188

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
171. „ЩЕДРИЙ ЦИГАН“ [л. 397]
(„Сказка, що циган заніс ниживу маму до попа“).

Чиганови мама вмерла. І пішов до попа і каже, щоби піп поховав. Піп каже: „Була то господиня! — дай три рублі, то я єї поховаю з братством, с процесією“. Циган складався, що нимає гроший. Али піп ни хтів його слухати, каже, що „без трох рублів ни буду ховати!“. Циган пішов додому, поникав до вечера, завенув маму в верету, і приніс до попа, і в сінех в кутику поставив, а сам вийшов під вікно і сказав: „Я вам, добродзєю, маму ту приніс! ней вам Бог і сто золотих за нюю дає!“. І сам втік.

172. ЯК АРХИРЕЙ ЗА ГРОШІ НЕПИСЬМЕННОГО ПОПОМ НАСТАВИВ [л. 399]
(„Сказка, що їдному мужикови захтілося бути попом“).

Їдному мужикови колись-то давно захтілося бути попом. Хоць не знав ні читати ні писати, але гроші мав: пішов до архерея — висвятився. Прийшов до села, згодився з громадою, по-чому має брати в них за різьні духовні потреби, і вони собі єго сподобали дуже. Али приходят в неділю до церкви слухати служенія. Він хоць в вівтарі молится, але не так, як піп. Зрешто[ю] зауважили, що він ніц не знає. Пішли до архерея скаржитися. Той обіцяв ся сам о тім переконати. Приїхав. Іде до церкви, каже: „Пора би правити набоженьство“. Але той приготовив в вівтарі торбу гроший, і шнурок личаний причипів до неї. Нарешті взяв книгу, вийшов на середину церкви і грубим голосом зачав казати: „Святий Владико, возьмися за лико!“. Той витріщив очі, але нарешті взяв засунув двері, взявся за лико. Витягнув звітти торбу гроший, — сховав. І виходит, каже до громади, що „такого попа доброго і справного ще не здибав, і ви не маєте чого на него ся скаржити!“. Взяв і поїхав.

173. ЯК ДЯК ДИЯКОНА НА ПОПА ВИСВЯТИВ [л. 543 зв.]

Єден диякон часто їздив до архерея і просив, щоби єго зробити попом. Але же не мав до того розуму, — і архерей не хтів єго святити, а всьо відкладав: казав му приїхати то тогди, то тогди, а всьо не святив. Але разу єдного казав вже приїхати на врем'я, а сам на той час взяв і виїхав. Приїзджає диякон, питаєся [дяка архерейского]: „Чи єст архерей?“ — „Нема!“ — „А де ж? — „Поїхав, і тебе не буде святити, бо ти не маєш розуму!“ — „А для чого ж він казав приїхати?“ — „А я знаю для чого?“ — „Я привіз 200 рублів для него“. — „Ну, коли маєш гроші, то я тебе висвячу. Бо архерей лишив ту книгу, що по ні святит попів. Але ходімо в ліс, бо тут ще хто нас зобачит, то буде тобі, буде і мині!“. Пішли вони в ліс,