висвятив єго [дяк], дав му білет, гроші взяв і поїхав. Той диякон вже попом до села приїхав. Зачинає хрестити, службу божу правити. Але благочинний пиши до архерея: чи він посвячений, чи ні? Архерей пиши, же ні, і каже вислати до себи. Вислали єго. Той іде до дяка архерейского: „А що, каже, чинити? требує архерей!“ — „То іди!“. Приходит до него. Архерей питаєся, хто єму тоє дозволив і хто єго святив. — „А то ж, каже, дяк ваш!“. Зазивают дяка: „Ти на що єго висвятив?“. — „А що ж? ви більше дурнів святите, а [як] я єдного висвятив, та гніваєтеся! От нати вам і 200 рублів. І я єму і в білеті написав: «Висвятив Якуба коло дуба». — „Ну, каже, нима що робити! треба святити!“. І вже правдиви висвятив єго на попа.
Чи то сяк, чи то так,
Всякий знає, що я дяк.
І я річ можу сказати,
Тілько прошу послухати.
Хоць я в селі родився,
Но в монастирі хрестився, —
Не знаю, которого году,
А мав-им кумів доброго роду.
Попід гори я ішов
Не їдну церков пройшов.
Ірмолога — як я знаю!
А псалтири — як читаю!
А як співаю, то аж мило:
Родини, христини —
Єдної години
Відспіваю,
Бо на пам'ять добре знаю.
Я вже був в стихар подався,
Коли ж якись дітько стався:
Як зачали писати,
В консисторію тягати —
Копалися по ділі
Більше, як штире неділі.
Як пішли по законі,
Надибали якісь „коні“ —
І щось таке покрутили,
Аж із духовенства ісключили.
Написали якусь карту
І відправили під варту.
От тобі стихар, дяче!
Тепер чихай, небораче!
|
Ото зійшлися мужики в коршму напивати, |
- ↑ Користуюся примітками акад. А. Кримського, що видав цю віршу в своїх „Розвідках“ (стор. 69-72). М. Л.
- ↑ Очевидячки, треба було-б читати: „гроший много має“, під риму.
