Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/190

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


„Що ви, люди, єго хвалите? — Нима на світі, як він, туман!
„Нима на світі, як він, булван!“.
Мужики поглядают їден по другому:
— „Куми Гаврило! до чого се слово?
„Що ти, куми, ще говориш?
[Ти великий гріх твориш][1]
„Дай нам, шинька̀ри, горівки баньку [тута],
„Як ни будут батюшка сопротивником за мануту (sic)!“
Пришли. — „Слава Су су Христу! батюшка! ми вас ждем і жалаєм.
„І скажим вам таку штуку, що ми знаєм:
„Як ми можим напит[ь]ся доволі!“.
Кладут с банькою горівку на столі.
Зак ту горівку роспили, —
Що Гаврило казав — чисто росповіли.
А піп нистирпеньом посилає за Гаврилом і Гаврила кличи:
„Що ти на мене говорив?! ти, нигідний чоловіче?!“.
— „Чикайти-но, батюшко! ни сам то я говорив, — була там громада;
„Була мижи не ми всілякая рада“. —
Дався піп пириконати.
А Гаврило с[к]лонився та й пішов з хати.

***
Був в Гаврили собака — старий,

Лихий і такий,
Що ніколи нікому
Ни дав приступити до єго дому.
Али прийшов му час, — він здох.
Бире Гаврила карбованців копу,
Іде кланяєся попу:
„Батюшко! був в мени собака рабий,
Лихий і такий,
„Що ніколи ни дав нікому
„Приступити до мого дому.
„Али прийшов му час, що він здох.
Поховайти єго, батюшко, там де ховаются люди.
„За то батюшці копа карбованців буди“.
І Гаврило приступає,
На стіл гроші висипає
Піп своїми заздрісними очима поглядає
І в скриню гроші ховає,
І на по[хо]рон з дяком ся збирає.

  1. Речення, поставлене в квадратові дужки, додав я од себе, за здогадом. І дальші свої здогадні додатки я вміщаю в квадратових дужках.