лутше архерея і митрополіта!“. А сам поступаєтся до двирей, і яа порозі сказав: — „Ну, батюшка! ви махайти туда, а я буду туда!“ і пішов помижи сутке. А піп хотів побічи за ним, дігнати, а кацап єго за руки: „Нє, батюшка! ви ся змовили з москальом, а то раса ни плачина! заплатіт перши!“. А той москаль втік і прийшов до сво'х офіцирів, віддав їм гроші, і показує, що зняв расу, шапку і палку. А піп мусів посилати додому за расою і шапкою. І як кінчилось смотр, і піп заніс жалобу дивізіонному, а той каже: „Ізвольти пізнати, тепер всі в дивізії“. І де ж єму було пізнати єго?!
Бо то зійшлося два москалі, і оба — злодії, і кажут їден до другого: „А ти добрий злодій?“ — „Добри!“. Але іде піп, і їден каже: „А ти скрадеш з того попа чоботи?“ — „А як же з него вкрасти?! Як би так спав, то можна вкрасти“. — „Е, дуринь! то отак вкрасти — як він іде!“ — „Ну! знаєш: ти — кажи, що [у него на нозі пальців] п'ять, а я буду казати: шість“. І ідут коло того попа і сваратся: їден каже, що «п'ять», а другий — «шість». Али піп каже: „Чого ви сваритеся?“ — „Етот, сукін син, каже, що у вас шість пальців, а я кажу що п'ять. Позвольти, батюшка, роззутися, то я єго, сукіна сина, наб'ю“. І піп роззувся, і той каже: „А що, сукін син? — видиш, що, п'ять?“ — „Нєт! в другі нозі“. І піп роззувся з другої. — „А видиш, що п'ять?“. Та за тим москальом тими чобітьми! А москаль дістав тії чоботи і пішов, а попа лишили босого.
Бо то мазур прийшов до сповіді і зайшов до ксьондза до пикарні. Ни застав нікого. Али той ксьонд[з] дуже любив сало з горохом, і варилася єму в пєцу на обід. І той мазур виняв, і сховав в кешеню. І прийшов до косцьола, і війшов до захристії, — із ксьондза дорога шапка лижит. Він і то в кешеню сховав. І тогди іде до сповіді і сознаєся ксьон[д]зови на спо[ві]ді, що [з] ксьондзового гороху вигнав свиню: „чи ни гріх то?“ А ксьондз каже: „Дай тобі Боже здоров'є, що-сь вигнав! А що більше согрішив?“ — „Я, як-им прийшов до захрестії — то-м шапку зняв!“ — а ксьондз каже: „Добри-сь зробив! так ся налєже!“ — „І я вже більше гріха [ни] маю“. І ксьондз по набоженьстві прийшов до захристії, — шапки нима. Пішов додому: думав, чи ни лишив. Прийшов, питаєся — і дивится, що нима. І вже казав собі давати обід. І господиня принесла горох. Дивится: солонини нима. Питаєся єї, а вона каже, що, як вийшла на горо̀д — і ни
