архерей?“ — „Поїхав десь в гості і ни скоро приїде. А ти чого?“ — „Я до висьващуваня“. — „Дай мині 200 рублів, то я тя висьвачу“. Той єму дав 200 рублів. Той каже: „Лізь в грубу і дивися через тую дзюрочку, що́ буде архерей робити. І памітай то само, і мині скажиш!“. Той вліз — і дивится; приходит архерей, а за ним якись пан в плащі; а то була кобіта. І прийшли, звиталися. Вона ся розібрала, лягла, і архерей питаєся єї: „А то що такого?“ (на груди). „То каменния молочния гори!“ Бере знов, питаєся: „А то що такого?“ (на пупиц). Каже: „А то пупінной віноград!“. Бере ще, питаєся: „А то що?“ — „А то етая рєка Буг, что через нею (sic) переїзжают Чорноє море, називаємоє Дай!“ — „А можна ж через нюю переїхати?“ — „Можна“. І той поїхав на Чорни море, що називается «Дай». А той дивится, — що в грубі, — і всьо видит. Прийшло вже по всім. Вбралася тая панна в плащ, в капилюх, і попрощалася. І пішла. Той виліз з груби і пішов до того слуги. — Слуга питаєся: „А що-сь видів?“ Той єму розсказав, а слуга каже: „Іди до сила̀ і прав всьо служеніє; так, як піп робит, так ти роби!“ — „А ни буди ж біди?“ — „Нє, ни буде“. І той приїхав до села і зачав правити. Ту зараз приїхав до него благоченний і питаєся: „Що? ви вже священніком?“ — „Вже!“ — „А де ж білет?“ — „Ой, я ни маю!“ — „А де ж?“ — „Бо мині не дав архерей білета“. Зараз благоченний доніс архерейови. Архерей предписав: „Сейчас вислати єго до мени під караулом!“. Зараз єго преставели до архерея. Іно прийшов до него — і пішов перши до то[го] слуги, і каже: „Ото-сь мене порадив добри! тепер-же я пропав зовсім!“ — „Стій, ни журися! іно прейдеш до архерея, іно тілько спитаєся архерей, хто тебе висьватив, а ти скажиш: ви. Він спитаєся: коли? — а тогди як ви переїзжали через воду, називаємую «Дай», на каменния-молочния гори. То він тебе зараз висьватит без нічого“. Прийшов він до архерея. Питаєся архирей: „Хто тебе висьватив?“ — „Ви“. — „Коли?“ — „А тогди, як-ісьти переїзжали через воду Буг, називаємую «Дай», на каменния-молочния гори“. — „Ну, ну! правда! я і забув, що то я тебе висьватив. Іно тілько, кажится, забув-їм дати тобі білет?“ — „А забули!“ — „Ну, то я то зараз скажу написати. Писар! напиши білет!“. Той зараз написав. І ще тогди випили чого, і той поїхав на парафію і відтогди попом остав. От як то вміют архиреї периїзжати без воду Бугу, називаємую «Дай», на каменния-молочния гори.
Бо [то] ксьондз присунувся якось до молодиці, [і як зачав] єї по своєму брати, то вона мусіла аж стрільнути. Досит того, зробив вже своє діло та й пішов. Вона ту хутенько наперед него і каже (прийшла ближши): „Пирипрошаю вас, ксєнжи, каже, — що як то
