втікли і щоби нас масло ни помастило“. І тая каже: „Ну, то куплю вам черевички за тоє! А ви що, вушка, гадали, як-їсьти до ями втікали?“ — „Ми слухали, чи далеко масло за нами поспішає“. — „Ну, то куплю завушнички вам! А ти що, фости, гадав, як-їсь до ямки втікав?“ — „А я то за пень, то за колоду, аби масло лисицю помастило“. А вона тогди з ями: „На́, масло, фіст, коли він такий!“. Пес злапав за фіст і лисицю ззів.
Бо то пес мав свій садок зо сливками. І внадився вовк. І пес ни може вовка вигнати з садку, і бирутся воювати: котрий котрого вижене, то того садок буде. І собака зібрав собі кота і качура, а вовк взяв собі дикого кабана. І прийшов кабан і зарився в листя і сидит, а пес іде з котом і качуром. І качур все: „так! так! так! так!“. І зоглянув вовк пса — і [якось] виліз на сливку. А кабан махає фостом. Кіт заглянув — і скочив, і злапав за фіст, а кабан вцєки. А вовк зобачив тоє — та скочив з сливки, і забився. І тогди пес відібрав свій садок зо сливками.
Була вівця стара, і молоді єї відганяли і не давали єї їсти. Тим-часом іде на слободу. Надибає лисицю. [Лисиця каже]: „Добредень вам, кумо-Явдохо!“ — „Дай боже здоровля, кумо-лисицьо!“. — „А де ви ідети?“ — „Іду на слободу“. — „І я піду з вами, бо мині мій старий ни дає їсти“. І ідут вже вобедві. Надибают вовка: „Добридень вам, куме-Аликсею!“. — „А ди ви ідети, кумо-Явдохо та кумо-лисицьо?“ — „На слободу“ — „І я піду з вами“. І ідут всі троє. Али захопляє їх нічліг. Лягає кума лисиця в середині, а тії з боків. І кум Воликсей дісягає до куми-Явдохи лабою і хочи з неї кожуха зняти, а лисиця каже: „Куми-Волексею! що ви робити?“ — „Я хочу з куми-Явдохи кужух здіняти“. — „Ет, не робіт-но ви того! Бог дасть завтрішного дня, ту попова кобила пасеся, і здіймети з неї, — то більший буде“. Тимчасом [узавтра] вовк до кобили. І як застромив вовк лаби — і [тя] просто литит до попа. А лисиця каже: „Куми-Воликсею! обіпрітся!“ — „Подобнось, я [ся] не обіпру, аж в попа на подвіру!“. І пригнала на подвіра кобила з вовком, а люди оступили і вбили вовка. І каже кума-Явдоха: „Треба іти додому! Вдома лутше, а то ще мене хотів забити вовк“. І пішла додому.
Дві миші куми собі були: єдна — господиня, а друга — комірниця. Господиня собі за літа придбала всіх запасів, а комірниця не мала
