мата зі синьо-жовтою ляфетою стояла перед церквою, звернена немов умисно на давну біло-червону стражницю польської ґвардії народової. Артилєристи були в мундурах голубої краски зі жовтими вилогами і в сїрих шараварах, на головах мали чорні баранкові шапки з жовтими верхами…
Народна самооборона дійшла до значних розмірів, бо в самім станиславівськім окрузї числила понад 17.000. Селянські віддїли показали свою справність у боротьбі з угорсько-польськими повстанцями, які під покликом свободи і братерства нищили пограничні села і хотїли привернути давну анархію і самоволю. До стичок з повстанцями прийшло в околицях Лавочного, де селяни взяли до неволї більше нїж 350 людий, між ними богато Поляків; таксамо в Самбірщинї і Коломийщинї. Коли угорське повстанє здавлено, австрійський уряд розвязав також селянські віддїли в осени 1849 р.
Батальон гірських стрільцїв повстав заходами Головної Руської Ради на дозвіл цїсаря Франц Йосифа I. з 10. марта 1849 р. Він мав тусаму цїль, що селянська самооборона — боронити Галичину перед Мадярами, але був зорґанїзований вже справді по війсковому, навіть мав муштру німецьку. Від инших полків відріжняв ся руський батальон мундуром: кабат був червоний зі стоячим ковнїром і з синими „роґальками” на раменах; мав один ряд золотих ґузиків. Штани сині зі шнурковими жовтими лямпасами; пояс широкий ремінний з мосяжними бляшками. Замісць плаща був сїрак з сїрої краски з синим обрамованєм і синими ґузиками й петлями. На голові носили сїру гуцульську крисаню зі стрілецькими перами по лївім боцї, або складану шапку з великим дашком і жовтим обрамованєм. Узброєні були карабіном і довгим баґнетом. До батальону зголосило ся 3.460 добровольцїв, але принято лиш 1.410 людий. Офіцирами в батальонї були в більшій части Русини. Батальон стояв в близкім відношеню до наших полїтичних кругів: офіцири по іменованю представляли ся Головній Руській Радї, командант присилав рапорти про стан батальону, а при народних сьвятах, нпр. сьвяткованю панщини, стрільцї виступали з музикою і робили ілюмінацію своєї касарнї. В воєнних операціях батальон не брав участи, хоч ходив на Угорщину, бо угорське повстанє вже упало. Головна Руська Рада внесла до цїсаря просьбу, щоби дозволено утворити ще другий батальон з руською командою і руською хоругвою. Галицькі полїтики мали думку прибільшувати корпус постепенно до 10.000 людий і утворити національне наше війско. Але тодїшний галицький намісник, Аґенор Ґолуховский, заявив ся проти такого дозволу, бо такий корпус, оживлений національними почуванями, був би оружною репрезентацією народу і міг би показати сепаратистичні змаганя. Прошеню о другий батальон відмовлено. Перший руський батальон також розвязано в сїчни 1850 р., а на добровольцїв розпочато нагінку і деяких безправно влучено до армії.
Іван Кревецький.
