По полтавській битві (10. липня 1709 р.) і смерти гетьмана Мазепи в Бендерах (22. серпня 1709 р.) Запорожцї і частина городових козаків вибрали у Варницї на Волощині 15. цьвітня 1710 р. на гетьманство Филипа Орлика. Се був український шляхтич з роду осїлого в ошмянськім повітї на Литві; образував ся в київській Могилянській Академії, любив письменство, сам писав вірші-панєґірики „Руський Алькид, тріюмфальним лавром укоронований” про побіду над Татарами полковників Палїя і Мокієвського 1694 р., „Сарматський Гіппоменес” на шлюб Анни Кочубеївни з Обидівським 1698 р.; вступив до козацького війска і за гетьманства Мазепи держав найвисший уряд ґенерального писаря. Підчас вибору Орлика уложено пункти між гетьманом а старшиною, які творять конституційну хартію (грамоту, закон) України, нарис українського народоправства. Самодержавна влада, яку показували деякі гетьмани, мала бути знесена і до правлїня допускав ся весь нарід. Управа мала складати ся з гетьмана, ґенеральної старшини (ґенеральний обозний, судя, підскарбій, писар, хорунжий, бунчучний), полковників і делєґатів, вибраних по одному з усїх полків. З ними мав гетьман „про цїлість вітчини, про добро її загальне і про всякі дїла публичні радити ся, без їх дозволу і ради приватною своєю владою не зачинати, не установляти і в дїло не вводити”. Крім сього три рази на рік гетьман скликає ґенеральну раду, що складаєть ся з полковників і полкової старшини, сотників і послів від Запорожської Сїчи. Гетьман не має права карати когось без суду, роздавати самовільно землю і розпоряджати ся скарбом (за виїмком доходів призначених на удержанє гетьмана). Полковників і старшину в полках і сотнях мають вибирати „вольними голосами”. Назначували ся полекші для селянського стану, а саме мала відбувати ся ревізія селянських повинностий; знесено „стацію”, себто побори підчас постою війска; потверджено права українських міст, духовенства і ин. Гетьман мав дбати також о розвиток науки і школи, щоби молодїж українська вправляла ся у „визволених науках”. Хартія означувала відносини до сусїдних держав: Україна мала скинути ярмо московське на все, а польські війска виперти за Случ, мала стати самостійною державою під протекторатом шведських королїв. Швеція мала пильнувати цїлости українських границь і давати поміч проти кождого, хто наступав би на її права і вольности. „Нехай станеться се на віковічну славу і память всього запорожського війска і всього українського народа”… Шведський король приняв сей акт і потвердив його 10. мая 1710 р. Але нова конституція на жаль не війшла в житє.
В початках 1711 року вирушив Орлик зі своїм війском на правобережну Україну; в тім часї розпочала Туреччина війну проти Росії і дала козакам татарську поміч. Орлик розіслав на
