Владно втисся в натовп і твердо, впевнено, з цілковитим знанням психології людської, запитав:
— Що тут таке? Пане прапорщику! Ви, здається, не знаєте, як треба поводитись на вулиці? Марш до коменданта!
Смертельно наляканий прапорщик метнувся до Рогожіна.
— Пане хорунжий… Та я…
— Мовчать! Ви арештовані! Без пояснень — до комендантури!.. Ну?..
Це було так несподівано, що натовп мовчки розступився перед обома офіцерами. В супроводі Рогожіна прапорщик попростував до комендантури і тільки тоді почув придушений, суворий шепіт:
— Ні слова!.. Ви ж бачите, що тут пахне самосудом?
Ззаду, в натовпі, нерішучо загомоніли, і голос, повний розчарування, гукнув:
— Ех, випустили голубчиків!.. Поведе тепер його за ріг та й пустить!..
— Обох би їх угегекати!
Рогожін аж хитнувся від гострої думки…
Чи ж неправда? Він рятує цю невідому, несимпатичну йому людину, не знаючи її провини, виключно з кастової солідаркости! Не чоловіка спасає, а мундир і погони!
Це було так ясно й так разюче, що він спинився і, з несподіваною злістю, голосно кинув збентеженому офіцерові:
— А втім — ідіть ви до всіх чортів! Чого я буду з вами панькатися? Умійте сами поводитися, як слід!
Він повернув назад, крізь той же натовп. І раптом відчув якусь глибоку зміну, що поєднала його в цей момент із салдатами.
— Оце — наш!
— Це вже — не з дворянських шкур!
— Скидай, браток, свої погони: так ліпше буде.
Рогожін завернув на „Трек“ морально пригнічений. Що, власне, сталося? Він кинувся боронити якогось гнилого дворянчика, напевне, монархіста… Невже він у кожних золотих погонах вбачатиме, насамперед, спільників?
З важкими думами пройшов він мимо чудових квітників „Треку“, мимо ставків, островків і шумливих канавок з мальовничими мостками, до свого улюбленого місця на березі Терека. Сів на лавочці в альтанці й задивився на бурхливі хвилі, що мчалися хижими табунами просто на „Трек“ і з ревом і голосінням, розбиваючись об каміння, бігли в нестриманих перегонах далі. Просто очей устала чудова панорама зелених горосхилів і сизо-фіялкових кряжів, із глибокими зморшками Дар'ялу, звідки неприборканим звіром виринала сивогрива річка. Ах, як тут широко думам і тісно сумнівам!
Так! Пора підвести підсумки й зробити висновки…
