Сторінка:Капельгородський П. Шурган (1932).pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— А це, брат, власна справа. Не поможеш, доки сам її не розв'яжу.

— Догадуюсь… Зміна кумірів? Важка, друже, річ. Сам колись перехворів.

— Крапка! Дай же й мені перехворіти… А тепер до діла. Маю їхати до Гудермесу в складі депутації. Хто зі мною?

— Шеріпов і Рогожіна. Ти їх, напевне, ще не знаєш. Шеріпов досить популярна людина в Чечні. А Рогожіна — це нова в нас дівчинка, дуже дбайлива й ладна. Я теж їду, тільки в протилежний бік, до Прохладної.

Рогожін помовчав і, ніби між іншим, закинув:

— А не ножна б і мені з тобою до Прохладної? А до Гудермесу когось іншого?

— Ні, не можна. З нами від козаків їде Шевцов. Є там така справа…

— Не однаково хіба? Нехай Шевцов їде до Гудермесу, а я заступлю його на Прокладній.

— Та що ти вередуєш, наче попівна перед вінцем? Кажу ж тобі, у нас там спеціяльна справа.

Рогожін рішуче нахмурився.

— У всякому разі я до Гудермесу не поїду.

— Чому?

— Маю на те особисті причини. Не питай.

— Та що ти, Гаврику, кукілю об'ївся чи що?.. Пожди… Та-та-та-та? Чи не в Рогожіній бува твоя особиста причина? Ти з нею знайомий?

Рогожін раптом почервонів:

— Климе!.. Я в твоїх особистих справах не копирсаюся! Облиш ти всякі догадки! Прийде час, то сам скажу.

Йому стало ніяково за свій запал і він змінив тон.

— Вибач мені, друже. Є в мене така болюча виразка, колись узнаєш. А тепер — не питай. І — ні слова про Рогожіну. Коли можеш — візьми мене на Прохладну.

— Добре… Але тоді доведеться дещо змінити. Поїдеш туди сам, а там зустрінемося. Я мушу, тим часом, наладнати одну невеличку справу…

Байсунгуров поспішив до Рогожіної й застав її за зборами.

— А я до вас. Справа склалася так, що мені доведеться виїхати сьогодні. Нам треба неодмінно здобути в уфімців зброю. Ви вже сами тут усе влаштуйте.

— Добре. А хто з нами від військового уряду?

— Та мав виїхати Рогожін… Є там такий новоспечений хорунжий.

Тася зніяковіла. Ніжне обличчя взялося зрадливим рум'янцем. Це її розгнівало і вона відкинула всякі хитрощі.

— З Рогожіним я не поїду.

— Та що ви? Зговорилися, чи що? Рогожін від вас — руками й ногами, ви теж до нього, як Хима до трясці… Так