Мітинґ вирішив:
— Не наша справа… Наша хата скраю. Коли солдати чинять над отаманом народній суд, нам втручатися не годиться…
Півсотня марш-маршем полетіла назад. Рогожін дивився їм услід, мов остовпілий, невидющими очима. Раптом зліз із коня, зірвав свої погони, жбурнув їх з огидою під ноги й твердим кроком пішов праворуч, вуличкою, за станцію й далі на північ, до роз'їзду Шорданового.
|
|
Чотири години після того на станцію Прохладну прибув спеціяльний поїзд із Владикавказу на виручку військового отамана. Група молоденьких прапорщиків, писарів військового правління та добровільців-учнів військової учительської семінарії обстріляла станцію, убивши кількох випадкових і неповинних людей, і оточила наскрізь побитий кулями вагон військового отамана. В ньому лежало п'ять трупів: колишнього депутата державної думи й члена виконавчого комітету її (за перших часів революції) М. О. Караулова, брата його В. О. Караулова, двох офіцерів конвою та одного козака.
Зі таємного розпорядження управителя Владикавказької залізниці, генерал-інженера Крігер-Войновського, на станцію Владикавказ подали пізно вечером екстренний поїзд спеціяльного призначення. Залізнична прислуга з ознаками найвищої пошани провела восмірку пасажирів до їхніх купе й тихо, без свистків, вирядила в таємничий рейс.
Поїзд, у складі потужного паровоза, двох вагонів першої кляси й одного багажного, рвав повітря, минаючи великі станції без зупинок і набираючи воду на маленьких. Ельхотове, Муртазове, Прохладна, Незлобна, Мінеральні Води, Невинномиська — все далі й далі позаду лишалася довга смуга сизих кряжів, зелено-кучерявих горосхилів і сніжнобілих недосяжних верховин.
Ранком поїзд вихопився на кубанські степові простори, назустріч нордостові, що широкими колючими мітелками підмітав Північний Кавказ. Але машиніст не зважав на ворожі вихватки степового шалоброда й твердо кидав кочегарові:
— Ще піддай!
І поїзд, перемагаючи стихію, швидко минав шумливі залізничні вузли — Армавір, Кавказьку, Тихоріцьку, — поринаючи все глибше й глибше в степову далечінь.
А перед нього, навипередки, дротами бігли від комітету до комітету іскорки тривоги:
…„Мимо станції пройшов таємничий екстренний поїзд невідомого призначення. Перевірте документи під час зупинки. Повідомте дальші станції“…
