кидав військову службу й поступав до університету, то йшов добровольцем до сербської армії й звертав на себе увагу своєю шаленою хоробрістю. З початком революції він так само шалобродив, розпинаючись за жовтневі гасла, але в той же час топтався біля отаманської булави й виставляв свою кандидатуру на всіх військових кругах.
Захопивши Новочеркаське, він з Богаєвським кинув гасло: „За радянський Дон — але без більшовиків“. Та ніхто вже йому не вірив. Офіцерство ним гребувало, козаки вважали за зрадника. Покинутий усіма, він утік до ст. Заплавської, де білокозаки вбили його пострілом у потилицю в той саме час, коли він закликав на борню з більшовиками. За ним безславно загинув і М. П. Богаєвський.
Дон схилив свою голову перед гаслами Жовтня.
Рогожінові не було чого кидати на Тереку, крім своїх невиправданих надій на лютневу революцію, на широку козацьку демократію. Розстріл військового отамана Караулова особливо гостро поставив перед ним запитання: кудою ж далі?
Повернути назад? Порвати з усім і схилити перед Тасею повинну голову, прохаючи милосердя?
Алеж п'ять років хибного шляху так легко з своїх плечей не скинеш!
Він пригадав образливий випадок з Нагнибідою, другом-приятелем парубоцьких років:
— Геть з дороги… ш-шкуро!.. З-заколю!
Гірше від багнета такий несподіваний удар!.. Після приятельської зустрічі й щирих розмов перше ж соціяльно-клясове зворушення поставило їх груди-на-груди. Отже, ясно, — в глибині свого єства Нагнибіда підсвідомо ховає насторожено-потайну думку: „А все таки ти — шкура“…
— За віщо?..
І зразу ж відчув, як гарячий сором окропом залив груди.
— А випадок з Тасею? Чи не пішов ти на провокацію во і'мя своєї золотопогонно-демократичної химери? Чи не вріс ти справді, в чужу „шкуру“ всім єством своїм, непомітно для самого себе? І як тепер зідрати її, щоб стати для всіх, для Тасі, для Нагнибіди, знову колишнім Гавриком, а не паном хорунжим?
Пригадав Тасин присуд:
— Тільки смертю…
Думав над ним уже не раз: мудрий присуд… Тільки віддавши життя своє за масову ідею й переборовши саму смерть, можна вимести з себе чужий, ворожий намул.
