Капітан злісно кинув:
— Сволота! Він іще сміє тата-маму моїх поминати! Тата мого… ви тільки подумайте!.. Старого, заслуженого генерала — коліном з маєтку… 1000 десятинок — як золото!.. Маєток спалили, землю поділили…
Прапорщик похмуро підхопив:
— А в мене — 800 і гуральню…
— От вам — наш богобійний, поштивий, лагідний мужичок! Ні, годі з ними панькатись!.. По трупах їхніх повернемось назад.
— Так… А решту — на коліна! Під чобіт! А-гей, до ярма, бидло!
Вони пішли назад і до Рогожіна долітали уривки:
— … я з ними не церемонюсь… фізична потреба…
— … і молодичок…
— В поході, знаєте, зголодаєшся… А в селі є такі дівчатка…
Вітер доніс похабний сміх.
Колона рушила далі широкою вулицею. Постріли в селі не втихали. Двори й хати мов завмерли: ні живої душі. Затаїлася Лежанка, мовчить.
А на вулицях її — 507 селянських трупів… За три офіцерських.
Другого дня корніловці виступили до станиці Плоської, круто повернувши на південний захід, на Кубанщину.
Рогожін ледве добрався до дідового двору, знесилений раною й спрагою. В хаті лежали на лавах, головами до покутя, обмиті й одягнені в далеку дорогу, трупи діда Миколи й Михайла. Зрадила євангелія! Не виручив і багнет у невмілих, неорганізованих руках!
Перепочивши трохи, Рогожін вирушив на Ведмеже розшукувати свою частину. Душа зашкарубла в першій сутичці з „носіями права й законности“, „визволителями Росії“.
Здавалося, армія Корнілова сама йде в пастку. Їй заступала дорогу залізниця з двома найсильнішими стратегічними пунктами: Тихоріцька–Кавказька. Тут ждали численні загони Автономова, бронепотяги, важкі гармати. Далі до самого Катеринодару йшов трикутник двох залізничних ліній: Тихоріцька–Кореновська–Катеринодар і Кавказька–Усть-Лабінська–Катеринодар. Кінець цього трикутника, під Катеринодаром, був у руках Сорокіна. Все було готове, щоб оточити, стиснути й роздавати невеличку корніловську армію.
Але досвідчений білий головнокомандувач несподівано кинувся нижче Тихоріцької, на Старолеушківську, де його аж ніяк не ждали. Проскочивши залізницю під носом Автономова, армія прискореним маршем пішла просто на південь, на Бере-
