— Ну куди нам відступати, т. комбате? За спини своїх жінок, чи що?
— Ну гляди мені! Пам'ятайте, що денікінці не милують.
— Та й ми їх по головці не гладитимемо!
Канонада від Богородицького й Розвильної посилювалася. Заговорили батареї дивізії десь у тилу Піщанки, ахнув степ і важка шестидюймовка послала свій перший гостинець офіцерським полкам. Дзвінкими сталевими ударами рвав повітря бронепоїзд, висланий із Тихоріцької.
По кількох хвилинах на підступах до села Піщанки клекотіло справжнє пекло. Супротивник усією силою натискував на лівий фланг, від с. Богородицького та по лінії залізниці. Батарея з Розвільної обстрілювала батальйон Орловського. Густими розстрільнями перебігали дроздовці хвилястим степом, під свинцевим дощем батальйону. Комбат мотався по фронту й підбадьорював бійців:
— Нічого, нічого, товариші! Нехай ось вони вийдуть на рівне. Тут ми їх кулеметами скосимо.
І враз…
Розстрільні залягли, а з-за насипу…
— Ах, гади!.. Кулеметчики проґавили!..
Із-за насипу виринули офіцерські частини корніловського ударного полку й пішли, своїм звичаєм, у наступ, як на параді, без єдиного пострілу. Це — гіпнотизувало. Це — наводило паніку. Постріли затріщали безладно й нервово.
Напевне, кулеметчики на кургані поснули, що не помітили ворога?
Ні, вони не поснули… Вони добре бачили, що за насипом дроздовці й кутеповці дорвалися вже до окопів і вибивають захисників Піщанки багнетами. Їм видко було, що на богородицькому шляху супротивник гонить ставропольців до села… Один постріл із нагана — і телефоніст на кургані уткнувся обличчям у свій апарат, а кулемети зататакали зловісним тарабанним дробом просто по своїх окопах. Комбат Орловський перший упав горілиць і більше не вставав. Десятки поранених полізли з окопів, побігли назад. За ними, один по одному, більше й більше, підводилися бійці, тікаючи до балочки й сіючи паніку.
— Спасайся, хто може!
Запальний помкомбата, робітник-залізничник Рева з десятком смільчаків подався до кургану:
— Кулеметчики, так вашу…
Але в числі перших він поліг, зметений зловісною мітлою. Розстрільні дроздовців підвелися й кинулися в атаку разом із корніловцями. Наближався цілковитий погром.
Балочка правого червоного флангу, де стояв їз своїм звеном Рогожін, опинилася в тилу. До неї бігли дезорганізо-
