суспільно поділена, але продукти в наслідок цього не стають товарами. Або, щоб узяти ближчий приклад, на кожній фабриці праця є систематично поділена, але цей поділ постав не з того, що робітники обмінюються своїми індивідуальними продуктами. Тільки продукти самостійних і незалежних одна від однієї приватних праць протистоять один одному як товари.
Отже, ми бачили, що в споживній вартості кожного товару міститься якась певна доцільна продуктивна діяльність, або корисна праця. Споживні вартості не можуть протистояти одна одній як товари, коли в них не містяться якісно різні корисні праці. У такому суспільстві, продукти якого загально набирають форми товарів, тобто в суспільстві товаропродуцентів, ця якісна ріжниця корисних праць, які виконується незалежно одну від однієї як приватні справи самостійних продуцентів, розвивається в багаточленову систему, в суспільний поділ праці.
Сурдутові зрештою байдуже, чи його носитиме кравець, чи той, хто його замовив. В обох випадках він функціонує як споживна вартість. Так само мало змінюється само по собі відношення між сурдутом і тією працею, яка його витворила, в наслідок того, що кравецтво стає особливою професією, самостійним членом суспільного поділу праці. Там, де потреба в одежі примушувала людину кравцювати, вона кравцювала цілі тисячоліття, раніш ніж з людини зробився кравець. Але буття сурдута, полотна, всякого елементу речового багатства, що його природа не дає в готовому вигляді, завжди мусило бути наслідком спеціальної, доцільної продуктивної діяльности, яка пристосовує окремі природні матеріали до окремих людських потреб. Тому праця, як творець споживних вартостей, як корисна праця, є незалежна від усіх суспільних форм умова існування людини, вічна природна доконечність, що упосереднює обмін речовин між людиною і природою, тобто людське життя.
Споживні вартості: сурдут, полотно тощо, коротко — товарові тіла, є сполуки двох елементів: природної речовини і праці. Коли відлічити загальну суму всіх різних корисних праць, що містяться в сурдуті, полотні й ін., то завжди лишатиметься матеріальний субстрат, даний природою без участи людини. Людина може оперувати у своїй продукції лише так, як сама природа, тобто може лише змінювати форми речовин.[1] Навіть більше: в самій цій праці
- ↑ «Всі світові явища, хоч походять вони від людини, хоч від самих загальних фізичних законів, не дають нам поняття про дійсну творчість, а є лише перетворення речовин. Сполука й розділ — ось ті однісінькі елементи, що їх людський розум завжди находить, аналізуючи ідею репродукції; так стоїть справа при репродукції вартости (споживної вартости, хоч Verri в цій своїй полеміці з фізіократами сам не знає гаразд, про яку саме вартість він говорить) і багатства, коли земля, повітря й вода на ниві перетворюються на збіжжя, а перероблені людською рукою клейкі слизоти деяких комах перетворюються на шовк, або поодинокі кусні металю сполучаються докупи й стають годинником». («Tutti i fenomeni dell' universo, sieno essi prodotti dell’uomo, ovvero de Ile universali leggi della fisica, non ci danno idea di attuale creazione, ma unicamente di una moclificazione della materia. Accostare e separare sono gli unici elementi-
