нони у виразі вартости вбачали лише кількісне відношення. В дійсності ж еквівалентна форма товару не мав жодного кількісного визначення вартости.
Перша особливість, що впадав на очі при розгляді еквівалентної форми, ось яка: споживна вартість став формою виявлення своєї протилежности, вартости.
Натуральна форма товару став формою вартости. Але, nota bene,[1] це qui pro quo[2] для товару В (сурдута або пшениці, заліза і т. ін.) відбувається лише в межах вартостевого відношення, в яке став до нього будь - який інший товар А (полотно тощо),— лише в межах цього відношення. А що жоден товар не може відноситися до самого себе як до еквіваленту, отже, і не може зробити свою власну природну шкуру вираэом своєї власної вартости, то й мусить він відноситись до іншого товару як до еквіваленту, або природну шкуру іншого товару зробити своєю власною формою вартости.
Нехай нам це унаочнить приклад міри, якою виміряється товарові тіла як такі, тобто як споживні вартості. Голова цукру через те, що в вона тіло, є важка й тому має вагу, але в жодній голові цукру не можна побачити або відчути її вагу. Візьмімо тепер різні кусні валіза, що їхню вагу наперед визначено. Тілесна форма заліза, розглянута сама по собі, так само мало в форма виявлення ваги, як і тілесна форма голови цукру. А все ж, щоб виразити голову цукру як вагу, ми ставимо II у вагове відношення до заліза. В цьому відношенні залізо фігурує як тіло, яке нічого не репрезентує крім ваги. Тому кількості валіза служать за міру ваги цукру й супроти тіла цукру репрезентують лише форму ваги, форму виявлення ваги. Цю ролю відіграв залізо лише в межах цього відношення, в яке стає до нього цукор або якесь інше тіло, що його вагу треба знайти. Коли б обидві речі не мали ваги, вони не могли б увійти в це відношення, і тому одна не могла б бути за вираз ваги другої. Коли ми покладемо обидві речі на шальки терезів, то ми дійсно побачимо, що як вага вони є те саме, і тому, взяті в певній пропорції, мають ту саму вагу. Як тіло - залізо, являючи міру ваги, репрезентує проти голови цукру лише вагу, так і в нашому виразі вартости тіло - сурдут репрезентує проти полотна тільки вартість.
Однак аналогії тут кінець. У виразі ваги голови цукру залізо репрезентує спільну обом тілам природну властивість, їхню вагу, тимчасом як сурдут у виразі вартости полотна репрезентує надприродну властивість обох речей: їхню вартість, щось суто суспільне.
А що відносна форма вартости якогось товару, наприклад, полотна, виражав його вартостеве буття як щось цілком відмінне від його тіла і його властивостей, наприклад, як щось рівне сурдутові, то вже самий цей вираз говорить за те, що в ньому криється
