Сторінка:Карл Маркс. Капітал. Том 1. Книга 1. Процес продукції капіталу. 1933.djvu/127

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

якесь суспільне відношення. Навпаки є з еквівалентною формою. Аджеж вона полягає саме в тому, що тіло якогось товару, як от, приміром, сурдут, дана річ, як така, виражає вартість, отже, з природи має форму вартости. Правда, це має силу лише в межах того вартостевого відношення, що в ньому товар «полотно» відноситься до товару «сурдут» як до еквіваленту.[1] А що властивості якоїсь речі не випливають з її відношення до інших речей, а, навпаки, лише виявляються у такому відношенні, то здається, що й сурдут свою еквівалентну форму, свою властивість безпосередньо обмінюватись має з природи, цілком так само, як і свою властивість бути важким або затримувати тепло. Звідси та загадковість еквівалентної форми, що вражав буржуазно - грубий погляд політико-економа лише тоді, коли ця форма виступає перед ним цілком закінченою, в грошах. Тоді він намагається спекатися цього містичного характеру золота й срібла, підсовуючи на їхнє місце менше сліпучі товари і все з новою й новою втіхою пробелькочуючи каталог усієї тієї товарової черні, яка свого часу відігравала ролю товарового еквіваленту. Він і не передчуває, що вже найпростіший вираз вартости, як, приміром, 20 метрів полотна s 1 сурдутові, дає розв'язання загадки еквівалентно! форми.

Тіло товару, що служить за еквівалент, завжди фігурує як утілення абстрактної людської праці і завжди є продукт певно! корисної, конкретної праці. Отже, ця конкретна праця стає виразом абстрактної людської праці. Коли сурдут, приміром, фігурує лише як реалізація абстрактної людської праці, то й кравецтво, яке фактично реалізується в ньому, фігурує лише як форма реалізації абстрактної людської праці. У виразі вартости полотна корисність кравецтва не в тому, що воно робить одіж, а значить, як то німці кажуть, і людей, а в тому, що воно виробляє тіло, по якому можна пізнати, що це тіло є вартість, отже, що воно в згусток праці, яка ані трохи не відрізняється від праці, упредметненої у вартості полотна. Щоб зробити таке дзеркало вартости, саме кравецтво не повинно відбивати в собі нічого іншого, опріч своєї абстрактної властивости бути людською працею.

У формі кравецтва, як і у формі ткацтва, витрачається людську робочу силу. Отже, і одне і друге мають загальну властивість людської праці, і тому в певних випадках, наприклад, у продукції вартости, їх треба розглядати лише з цього погляду. В усьому цьому немає нічого таємничого. Але у виразі вартости товару справу перекручується. Наприклад, щоб виразити, що ткацтво не як таке, не в своїй конкретній формі ткацтва, утворює вартість полотна, а лише в своїй властивості людської праці взагалі,— щоб це виразити, ткацтву протиставляється конкретну працю, що продукує еквівалент полотна, а саме — кравецтво як

  1. Такі корелятивні визначення (Reflexionsbestimmungen) взагалі являють собою щось своєрідне. Приміром, ця людина є король тільки тому, що інші люди відносяться до неї як підданці. Вони не думають, навпаки, що вони підданці тому, що він є король.