Сторінка:Карл Маркс. Капітал. Том 1. Книга 1. Процес продукції капіталу. 1933.djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

З надзвичайною ясністю і простотою Маркс показує в «Капіталі», що єдиною метою капіталістичної продукції є продукція додаткової вартости, видушування з найманого робітника якомога більше додаткового продукту, додаткової неоплаченої праці. Продукція додаткової вартости є основа капіталістичної продукції, її рушійний чинник і мотив. Засоби продукції тут інакше не функціонують, як лише засіб висмоктувати з найманого робітника додаткову працю. Вони протистоять йому як чужа власність, що панує над ним, пригнічує його, вимагає від нього напруженої, надмірної праці, отже, протистоять йому як капітал.

«Вчення про додаткову вартість є наріжний камінь економічної теорії Маркса» (Ленин, Сочинения, т. XVI, стор. 351). В ньому Маркс розкриває суть капіталістичної експлуатації, показує економічну основу клясового антагонізму між буржуазією і пролетаріятом, полярність їхніх клясових інтересів. У вченні про додаткову вартість Маркс оголив експлуататорську природу капіталістичної продукції і показав, що капіталістична експлуатація своєю силою і натиском на безпосередніх продуцентів перевищує всі інші способи експлуатації, які тільки знала людська історія до капіталізму (див. «Капітал», т. І, розд. 8, § 2).

Яким жалюгідним, пласким і апологетичним виступає в світлі Марксового вчення про додаткову вартість мудрування сучасних теоретиків II Інтернаціоналу про «господарчу демократію» і спільність інтересів капіталістів і робітників. Як низько треба впасти в своїй службі капіталові, щоб, прикриваючись ім'ям Маркса, закликати робітничу клясу до співробітництва з буржуазією й лікування капіталізму.

В «Капіталі» у своєму вченні про методи продукції додаткової вартости Маркс показує, що «за капіталістичної продукції розвиток продуктивної сили праці має на меті скоротити ту частину робочого дня, протягом якої робітник мусить працювати для себе самого, щоб саме цим здовжити другу частину робочого дня, протягом якої він може працювати задурно на капіталіста» (стор. 257 цього українського видання). Отже, розвиток продуктивної сили праці за капіталізму (кооперація, мануфактура, велике машинове виробництво) є лише засіб збільшення продукції додаткової вартости, лише засіб дедалі більшої експлуатації робітничої кляси.

Усупереч всім апологетам капіталу, Маркс показав, що машина за капіталізму не тільки не полегшує праці робітника, а веде до ще більших мук праці, здовжує робочий день, до крайніх меж посилює інтенсивність праці, втягує в процес експлуатації в масовому маштабі жінок і дітей. «Виснажуючи до крайности нервову систему, машинова праця пригнічує багатобічну гру мускулів і відбирає всяку змогу вільної фізичної і інтелектуальної діяльности. Навіть полегшення праці робиться засобом тортур, бо машина не визволяє робітника від праці, а відбирає його праці зміст» (стор. 350 цього українського видання). Ці жахливі наслідки капіталістичного машинового ви-