виходу першого і другого тому „Історичних Пісень“, ба навіть того указу, що спинив вихід дальших томів; але в сім спізненню ми тісно залежали від характеру самої роботи — що могла-б продовжуватись з користю для справи ще необмежений протяг часу!
Справа в тім, що в проєкті видання було не тільки зібрати вже друковані записи дум, але й по можності роздобути рукописні тексти, що заховалися в архівах і в приватних збірках, у ріжних відомих збирачів, а часто й у невідомих любителів народньої поезії, а також добути нові записи дум від сучасних кобзарів. Розшуки таких записів, дуже часто безуспішні, впевнили нас, що таких невідомих записів заховалося ще дуже багато, і розуміється, що в інтересах праці було по можності зібрати як-найбільше текстів у сім Корпусі. Але збирання їх виявилось дуже трудним. Ми можемо сказати, що перші два роки, які минули в приготованнях і в праці над друкованими текстами, не вважаючи на розпитування, заклики й прозьби, не дали нам майже нічого із старих подрукованих записів. Правда, нам пощастило здобути чимало нових записів, як от надзвичайно цінний запис Олени Пчілки з Поділля, чудові записи О. Курило з Сосницького пов., Б. Луговського з Чернігова, записи В. Кравченка, М. Гайдая і Н. Дмитрука з Волини, Є. Сіційського, Ю. Філя і М. Недужої з Кам'янеччини — але з старих матеріялів у наших руках були тільки цінні, що правда, замітки П. Житецького, одержані від сина покійного, Г. П. Житецького; кілька записів С. Носа з його архіву в Етнографічній Комісії У. А. Н. та цінний зшиток Білозерського, що передав нам Д. М. Ревуцький. Се було все, і з тим більшою вдячністю мусимо подякувати тут усім тим, що так щиро відкликнулися на розшуки Комісії Історичної Пісенности, допомагаючи справі видання сього Корпусу на перших її кроках.
Як сказано, се були власне перші кроки справи, і тільки тоді, як було вже пройдено шмат дороги до реалізації Корпусу, коли навіть уже було приступлено до його друку, — на вістку про се почали перед нами відкриватись деякі старші збірки, почали напливати нові матеріями від їх посідачів, заохочених уже реальнішою перспективою виходу в світ нашого Корпусу Дум.
Тільки року 1926 вдалося нам по довгих заходах одержати вбогі останки текстів дум, передані в 1870-х роках М. П. Драгоманову до друку. Тільки на початку 1927 р. ми одержали надзвичайно цінні чорнові записи О. Сластьона, і могли їх використати тільки почасти при коректурі друкованих аркушів. Ще пізніше ми одержали дуже цінні записи І. Манджури, що їх переслав нам проф. І. Айзеншток, — вони могли з'явитися вже тільки в додатках. Так само й записи В. Горленка, що ми одержали від П. Мартиновича, — решту-ж матеріялу, що передав нам заслужений дослідник кобзарства, ми вже не могли використати на сім місці. Все таки весь сей матеріял, що хоч не міг бути надрукований у сім місці, став нам у великій пригоді в редакційній роботі сього випуску і ми сподіваємось, що в найскоршому часі він зможе стати окрасою другого тому — поки що-ж висловлюємо щиру подяку тим особам, що поділились з нами отсим своїм цінним добром. Ми сподіваємось також, що їх приклад, а навіть і сам вихід сього першого випуску Корпусу стане стимулом для инших збирачів і власників записів до того, щоб передати до друку свої записи дум, яких — ми певні — ще дуже багато переховується по ріжних кутках України, та вони лишаються нам недоступними. В надії на те, що другий випуск Корпусу зможе доповнити прогалини отсього, ми й вважаємо за потрібне, не чекаючи дальших матеріялів, випустити в світ сей збірник, з тим що зібралося в нас до червня 1927 р.
Випускаючи його, ми передбачаємо, що дещо в його плані може здатись несподіваним. Справа в тому, що між тими нечисленними побажаннями що-до повного збірника дум, які висловлювано в нашій літературі, ми знаходимо такі дві головні тези: видання дум повинне мати порівняний коментар, себ-то показання посвоячених мотивів у пісенностях инших народів, та дати реконструкції основних варіянтів теми. Се дійсно ті вимоги, що їх ставлять до більшости сучасних видань народніх пісень, і в більшій або
