(слова Тараса Бульби до найменшого сина) —
Ей, ходімо, каже, хлопці, ходімо Турків та Ляхів воювати
Чи не дасть нам Бог якої добичи достати…
А в закінченню Крюковський пам'ятав слова Терешка до Татар, що стерегли па степу його богатирського коня — вони мають слід речитативної форми, хоч Горленко й надрукував їх як прозу:
Вам тут, каже, не проживать.
Чигирина-города не займать,
А тільки Чигирин-город будете займать.
Так і сами на світі не будете проживать.
Переповівши зміст сеї „думи“, Горленко завважив, що „хто хоч скільки-небудь знайомий з характером і будовою дум, той ні на хвилю не допустить гадки, щоб ся легенда була остовом забутої думи“. Він мав на увазі богатирський казковий елемент у сій думі, і в загальному з ним не можна не погодитись. Але з огляду на те, що вирішення питання про існування якої-небудь думової теми має всяку вагу для історії збирання дум, ми мусимо спишитись дещо довше над сею справою „Тараса Бульби“.
Горленко припускав, що чотири рядки віршів з промови Тараса могли бути взяті з будь-якої думи. „Крюковський, очевидно щось невиразно згадуючи, додав ім'я гоголівського героя до якоїсь старої казки. Все се одначе не говорить проти того, що дума про Бульбу не існувала коли-небудь“. Горленко припускав, що Гоголь міг чути таку думу, і взяти з неї ім'я героя, так само як запозичив з народнього джерела тему Вія; але могло, мовляв, бути й так, що Крюковський чув що-небудь про Гоголеву повість. Дійсно можливе і те і друге, хоч друге, звичайно, можливіше — Крюковський мав знайомих інтелігентів, хоч-би тільки П. Мартиновича, і він дійсно міг знати повість про Бульбу з оповідань своїх приятелів, хоч треба завважити, що П. Мартинович, наскільки він пам'ятає, сеї „думи“ від Крюковського не чув. Але як бачимо з самої повісти, в голові кобзаря лишилось мало, головне-ж: богатирський мотив, що зістався в його пам'яті, на думку Горленка міг походити тільки з якоїсь казки. Дійсно дотепер ми не знаємо богатирських дум, хоч у деяких думах помітні елементи богатирських билинних оповідань, на які Горленко не звернув уваги. Так, з приводу Коновченка М. Грушевський й ин. завважали деякі спільні риси сеї постати з богатирем Михайликом і з богатирем Михайлом Даниловичем: зокрема відповідь Михайлика і Коновченка про свою молодість — „візьми молоде утятко і пусти на воду — воно попливе, як і старе“. Ся відповідь, що ми знаємо з дум про Коновченка, є і в українських богатирських переказах[1] і у великоруських билинах[2]. Варто також відзначити аналогічну необережність після щасливого бою Коновченка і Михайла Даниловича, а також споювання Михайла Даниловича на пиру у Володимира і докори старого Данила, що мовляв через се споювання Михайло згинув[3]. Се все відповідав пияченню Коновченка, яке також кінчається трагічно. Не менше богатирського елементу залишилось і в постаті Ганджі Андибера. Його пригода нагадує епізод з циклу билин про Іллю Муром ця, його пиячення з „голями кабацькими“, його неопізнаність і спеціяльно — обливання одежі вином: „Уливайся, моя шуба, зеленим вином“[4]. „Ей шати, мої шати! Пийте гуляйте…“[5]. Такі паралелі допускають думку про те, що богатирські мотиви могли оброблюватись у думовій формі, хоч до нас такі виразно богатирські думи й не дійшли[6]. Але цікавий факт і те, що ріжниця між поетичними жанрами думи й билини або казки, така помітна для нас, пізнішим кобзарям не уявлялась так виразно. Наприклад, Б. Луговському траплялось якось чути від
- ↑ М. Грушевоський. Історія української літератури, т. IV, с. 205.
- ↑ Там-же, с. 271.
- ↑ Там-же, с. 275 за Мілером, Очерки народной словесности. I.
- ↑ Порівн. А. Веселовскій, ІОжно-русскія былины. І. с. 59.
- ↑ Метлинскій, с. 381.
- ↑ Сьому питанню була посвячена стаття Каманіна про богатирський епос козацької доби; але вона трактувала се питання поверховно, не заглиблюючись у паралелі, а висновки її були занадто рішучі (Записки Н. Т. в Кнїві, т. (нерозбірливий текст)).
